ПРО «ПЕРШИЙ МІЛЬЙОН» І ЗАМОРСЬКІ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЇ

Розповідає голова правління Спілки підприємців «Стіна» Олександр ПЕЧАЛІН – реальний захисник вінницьких підприємців, готовий миттєво прийти на допомогу тим, кого незаконно пресують чи перевіряють

– Що таке бізнес по-вінницьки?

– На жаль чи на щастя, такого бренду, як бізнес по-вінницьки, нема. Підприємницьке середовище нашого регіону нічим не відрізняється від середньостатистичного українського бізнес-середовища. Немає різниці між веденням бізнесу в регіоні до Майдану і тепер. Що змінилося? Геть нічого. Змінилася тільки купівельна спроможність вінничан, як і більшості українців. І зменшилися прибутки малого та середнього бізнесу. Не в усіх, звісно, галузях. На висоті сільське господарство. А ось підприємці, чия діяльність пов’язана, наприклад, із торгівлею чи наданням послуг, відчули значне зниження активності. Нестабільний курс валют провокує зростання цін на товари, а значить, їх купують менше. Не можна не відзначити і зростання цін на енергоресурси. Якщо переглянути державні програми розвитку малого та середнього підприємництва, то можна помітити, що скроєні вони за принципом «скопіювати – вставити» із минулих років. Та й це не нова тенденція – її ми спостерігаємо вже протягом десятка років. І такі програми неефективні.

– А як їх зробити ефективними, на вашу думку?

– Як мінімум, на них потрібно виділяти ресурси. Підприємці шукають нові ринки, нові ніші. І цей пошук має бути закріплений державною політикою. Дайте бізнесу якісні інструменти і системи для розвитку, управлінський склад… А ефективність… На рівні регіону важко щось змінити, коли немає політичної волі зверху.

– Нові ринки шукають у Європі?

– Аби вийти на європейський ринок, представнику малого бізнесу потрібна, як мінімум, інформація – я не кажу зараз про самодостатній середній бізнес і ще більш упевнений у собі великий. А у нас в цьому сенсі інформаційний голод: де мій товар можна продати, в якій країні є потреба в ньому, як сертифікувати? Сертифікація – дуже проблемна тема для європейського вектору. Державна підтримка тут нульова. А людей треба навчати, як готувати товар для виходу на європейські ринки. Я вже не кажу про пільгові програми підтримки «малого» виробника, що експортує свою продукцію. Вийти на експорт коштує немалих грошей, які потім, імовірно, повернуться, але на разі їх у бізнесу просто немає. Допомагати у цих труднощах – це функція торгово-промислових палат, держави…

– А не бізнес-асоціацій?

– В ідеалі, і їх теж. Але за принципом, що держава делегує їм ці функції, а вже вони за фінансової підтримки здійснюють таку політику.

– От ми і підійшли впритул до «Стіни». З якими труднощами до вас звертається бізнес?

– Стихли пристрасті у контрольно-перевірочній площині – тут проблем останнім часом не спостерігаємо. Немає, на щастя, рейдерських захоплень чи тиску на бізнес з боку контролюючих органів. Хоча в податкової політика не змінилася – вона, як і раніше, має фіскальний характер. А за концепцією розвитку служби вона із фіскальної має перейти в дорадчу – орган, який радить, попереджає, застерігає. Перед податківцями ж стоїть завдання витиснути з бізнесу все і навіть трохи більше. При цьому в підприємців, як і раніше, мало шансів у суді відстояти свої права.

– Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася довкола введення реєстраторів розрахункових операцій?

– Ця ситуація довела, що влада не хоче співпрацювати з бізнесом.

– Зачекайте, але ж врешті внесли зміни на користь малого бізнесу…

– Це були не поступки. Щоб увести цю систему в дію, треба змінити законодавчу базу, створити умови… А за нинішньої ситуації РРО для бізнесу – як фіскальний кийок. Крок вправо, крок вліво – фіскальні санкції. Той законопроект, що був прийнятий, просто тимчасово відклав уведення РРО. А бізнес, який лобіював інший законопроект, не отримав, чого хотів. Чергова профанація. Спершу були задекларовані реформи, які мали полегшити життя для МСБ і підтримати його, але на ділі вони не реалізовані.

– Тим не менше, ситуація навколо РРО показала, що бізнес може консолідуватися перед якимись викликами.

– Підраховували відсоток консолідації малого та середнього бізнесу. В Україні цей показник склав 0,2%. Ось така консолідація підприємців у бізнес-асоціаціях. В Європі ж ця цифра сягає в різних країнах 60-70%. Там підприємці працюють під прапорами різноманітних об’єднань. Вони домовилися між собою та ведуть єдину політику. І якщо влада хоче прийняти законопроект, який болісно зачіпає бізнес, то представники бізнес-асоціацій включаються в роботу і відстоюють права підприємців. Уже на «вході» бізнес-асоціації не пропускають «шкідливі» для бізнесу законопроекти.

– Як стимулювати розвиток підприємницьких об’єднань в Україні?

– Використовувати європейський досвід. Ми даємо бізнесу на рівні прийнятого закону можливість замість уплати в скарбницю, скажімо від 0,5% від прибутку, підтримати бізнес-асоціацію або якийсь бізнес-проект. Ось вам і стимул розвивати цей рух. Взагалі підприємницькі об’єднання – складний вид діяльності. Він буде працювати тільки за підтримки держави.

– Тобто нині в Україні, зокрема й у Вінниці, бізнес-асоціації слабкі?

– Є різні – і міцні, і слабкі, але питання не в цьому. Питання в іншому: а кого вони представляють? Оті 0,2% всього бізнесу? Але це ще й питання культури.

– Культури бізнесу?

– Саме так. Відкрийте будь-яку книжку на кшталт «З чого почати власну справу», написану на Заході. Знаєте, що ви там, перш за все, прочитаєте? Перша порада початківцю: звернися до бізнес-асоціації, де знайдеш досвідчених у цьому підприємців і можливість контактувати з ними, отримувати практичні рекомендації, налагоджувати ділові стосунки. Спілкуючись із колегами з Штатів чи Канади, нерідко чую подив: «А як не бути в бізнес-асоціації? Хто буде захищати мої інтереси, коли сенат візьметься приймати той чи інший законопроект?» Там бізнес-асоціації дійшли до того рівня розвитку, що вони залучають інвестиції в регіони.

– Яким чином?

– Інструментарій великий. По-перше, в них є важелі. А по-друге, включають навіть такий нестандартний підхід, як знайомство з родиною. Показують дружинам потенціальних інвесторів, де вони будуть мешкати, в яку школу будуть ходити їхні діти. Так в регіон приходить близько 30 мільйонів доларів інвестицій на рік. У Торонто бізнес-асоціація вирішувала проблему скорочення доставки співробітника на роботу. Розробили проект транспортної розв’язки, що допоможе в середньому скоротити час на дорогу до офісу на 20 хвилин. У Голландії – займаються скороченням адміністративного навантаження на бізнес. Прораховують, скільки підприємець витрачає часу і грошей на одну конкретну адмінпроцедуру, вивчають доцільність і те, як ту процедуру мінімізувати. І в них щороку триває зниження цього навантаження. Цьогоріч було вирішено знизити її на 4,5 мільярда євро.

– А на чому зосереджена зараз діяльність «Стіни»?

– Започаткували Всеукраїнський клуб менторів. Ментор – це підприємець, який заснував і розвинув успішний бізнес. Як правило, цю справу вже передано в управління, тобто в таких бізнесменів є час, аби допомагати початківцям. Нині працюємо з десятьма менторами – це переважно люди, які заробили свій мільйон у прямому розумінні цього слова.

Коментарі

kazmetal l.com