Чим небезпечна реформа Яресько

Радикальна податкова реформа – це шанс для України наздогнати розвинені країни в осяжному майбутньому, вважає Павло Себастьянович.

Сьогодні в Україні є дві концепції податкової реформи, які конкурують між собою – це пропозиція Міністерства фінансів і пропозиція Комітету Верховної Ради з питань податкової політики під керівництвом Ніни Южаніна.

1 вересня 2014 в Українському домі Іван Міклош, колишній міністр фінансів Словаччини, виступав разом з Мікулашем Дзуріндою, колишнім прем’єр-міністром Словаччини, з лекцією “Програми реформ в Україні”, організованої Київською школою економіки (KSE).

Я сидів у залі і зачаровано слухав цих реформаторів. Іван Міклош говорив, як вони в Словаччині міняли чиновників-корупціонерів на молодих талановитих людей. Він говорив, що якщо є політична воля – можна здійснити будь-які зміни, незважаючи на невідповідність цих змін поточному законодавству.

І ось минув рік. Чи то сам Міклош змінився, чи наше суспільство так швидко пробігло дистанцію останнього року – але сьогодні це зовсім інший людина, не судиш консервативний державний апарат, з яким він боровся у своїй країні, а став на його захист.

Описуючи ситуацію з двома варіантами податкової реформи, у статті “Війна світів: податкова реформа як театр абсурду” автор каже: “Сам факт існування альтернативного пропозиції, поданої членами парламенту, що представляють провладну коаліцію, є нестандартним і ненормальним”.

Відповім від особи авторів альтернативної пропозиції. Якби ми бачили прийшли до влади реформаторів, які прагнуть перетворити країну, ми з радістю підтримали б їх починання. Але при владі залишилися ті ж, хто був до Майдану, і методи їх боротьби з власним народом залишилися ті ж.

Уряд не думає про благо країни, про благо громадян, і неурядовим організаціям доводиться цю функцію взяти на себе.

Корупція – це використання службового становища в особистих інтересах. Назвіть мені прізвище хоч одного міністра, який сьогодні діє в інтересах суспільства. Таких немає.

А що робиться по зміцненню економічної могутності нашої країни? Нескінченна низка кримінальних справ проти підприємців, обшуки, штрафи, судові позови. І вся ця фіскально-мілітаризована махина пише для нас реформи. Подивіться хоча б на закон про службу фінансових розслідувань. Це спроба реінкарнації податкової міліції в найгіршому вигляді.

Яка мета цього напіввійськового податкового апарату? Ніколи не чув, щоб метою оголошувалося процвітання громадян. Основна мета – збалансувати бюджет, отримати фінансування від МВФ, отримати донорську допомогу, распределяемую через міністерства.

А де тут люди? Де Україна?

 

Чому ми думаємо, що концепція Мінфіну нічого не змінює:

1) ставки податків.

Сумарне податковий тиск, що є основною причиною існування тіньової економіки, збільшується. Мем “ставки не важливі” повторюється, як заклинання. Але якщо ви запитаєте малий бізнес, чому він в тіні, почуєте дві відповіді: непомірні податки та діамантові прокурори;

2) адміністрування.

Якщо ставки не важливі, а важливо адміністрування, то як пояснити той факт, що Мінфін, маючи всі повноваження, не припинив і не робить жодних спроб припинити геноцид підприємництва силовими структурами? Чи не говорить це про те, що цього немає в його намірах?

3) закритість.

Податковий кодекс Мінфіну тримається в секреті, а, значить, є ризик, що він буде продавлений в парламенті без обговорення, як і в грудні 2014 року разом з бюджетом, про що не соромлячись каже наш прем’єр-міністр.

Відразу виникає питання – яка мета цієї імітації? У мене відповідь одна – нічого не змінювати. Ці три причини – закритість, збільшення податкового тиску, збереження силового вибивання податків – змушують нас, представників громадянського суспільства, не довіряти уряду і самим взятися за реформування країни.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли двом станам нашого суспільства вигідно нічого не змінювати. По-перше, вищому керівництву країни, бо вони довго йшли з політичних сходинках і, нарешті, досягли вершини. І ні війна, ні злидні не можуть їх змусити припинити процес насолоди перемогою і почати процес необхідних суспільству змін.

Другий стан – це великий бізнес. Це якраз ті, кому “ставки не важливі”. Їм не вистачає спокою, але кардинальних змін їм не потрібно.

Ось для цих двох станів робиться імітація реформи: ми всі залишаємо, як є, хто не платить податків – ганьба, а єдиний податок – це просто обготівковування. На злодійство ПДВ закриваємо очі, збитки держпідприємствам прощаємо, а ось МАФи і ФОПи треба ліквідувати.

Що пропонує концепція Южаніна ?

Ідеологія законопроекту +3357, який зареєстрував комітет ВР і який створений за участю громадських організацій, зовсім інша. Автори ставлять такі цілі – покінчити з бідністю, досягти сталого економічного зростання, зменшити роль держави в економіці. В основі змін – економічна свобода. Для цього пропонується:

1) поліпшення бізнес-клімату, так званого адміністрування:

а) ліквідація податкової міліції;

б) ліквідація районних податкових інспекцій, радикальне скорочення штату співробітників ДФС;

в) перехід на документообіг виключно в цифровому вигляді, впровадження електронного кабінету платника податків;

г) відшкодування ПДВ по черзі, хто перший подав, той перший і отримує;

д) персональна відповідальність держслужбовця за заподіяний збиток;

2) зниження податкового навантаження до рівня, який дозволяє економіці зростати. Розміри ставок повинні бути такими, як були в Європі, Азії в той час, коли економіки цих країн розвивалися динамічно. Безглуздо орієнтуватися на сьогоднішній рівень податків в Європі. Рівень життя в ЄС $ 50 тис на душу населення, тоді як в Україні вже впав до $ 1,7 тис. Автори законопроекту +3357 націлені на зростання не менше 10% на рік. Нас надихають Грузія, Естонія, Південна Корея, Сінгапур. Вони змогли – і ми зможемо. До того ж, низькі ставки будуть сприяти поступовій детінізації;

3) і головне, що є в радикальної податкової реформи – це податок на розподілений прибуток, який докорінно змінює інвестиційний клімат в країні. Тепер підприємцю не треба думати в кінці звітного періоду, куди йому гнати гроші – в офшор, за схемами – зароблені кошти можуть спокійно лежати на рахунку або інвестуватися і реинвестироваться в нашу економіку. Податок на прибуток – нуль. І тільки при виведенні грошей, при розподілі прибутку, сплачується податок. Така система дозволила Гонконгу стати рекордсменом по залученню інвестицій. Естонія з такою системою обігнала Литву і Латвію в 4 рази з інвестицій на душу населення. І ми зможемо.

Основний аргумент проти альтернативної податкової реформи – ризик дефіциту бюджету. Міклош каже: “Реєстрація та оприлюднення проекту податкової реформи, наслідком якої стане фіскальний розрив у розмірі 200 млрд грн, без будь-яких компенсаційних заходів”.

Так, автори громадської концепції вважають, що радянський підхід до формування бюджету, коли до суми попереднього року додається сума побажань міністрів, повинен бути залишений в минулому.

Необхідно виділити ті статті, які ми не можемо не фінансувати. Це насамперед армія, пенсіонери і бюджетники – так звані захищені статті. У нас в бюджеті таких витрат набирається 660 млрд. Податкова концепція +3357 збирає в бюджет 710 млрд без урахування детінізації. Цього цілком вистачає, але є ще й страховка.

Які у нас є додаткові резерви?

1) інфляційний “хвіст” – надходження до бюджету в 2016 році будуть рости у зв’язку із зростанням цін, а витрати бюджету залишаться номінальними і будуть індексуватися пізніше. Експерти оцінюють цю подушку в 120-180 млрд;

2) залишилися на руках кошти від зменшення податків 150-200 млрд грн створять додаткове надходження ПДВ у розмірі 45-50 млрд;

3) МВФ готовий фінансувати дефіцит бюджету у розмірі 3,7% ВВП, що становить близько 70 млрд;

4) вже отримані від МВФ кошти знаходяться на казначейських рахунках – 40 млрд грн;

5) розрекламовані системи ПДВ-рахунків і ProZorro повинні були дати по 50 млрд кожна;

6) недоотримання імпортного ПДВ від контрабанди оцінюється в 160 млрд грн.

І ми ще не говоримо про приватизацію, про інвентаризацію соціальних фондів, про єдиний реєстр пільговиків, про чотири непотрібних академіях наук та ін.

Все це дозволяє провести швидку радикальну реформу і підштовхнути всі інші відомства до скорочення своїх бюджетів. Нагадаю, що програмою уряду передбачено зниження витрат бюджету на 10% ВВП в 2015 році, що становить 183 млрд грн. Тому незрозуміло звинувачення на адресу комітету в популізмі – уряду просто треба виконати свої зобов’язання.

Суспільство готове до радикальних змін не тільки в податковій сфері. Ми за всіма параметрами обігнали наш уряд. І радикальна податкова реформа – це шанс для України наздогнати розвинені країни в осяжному майбутньому. Без сильної економіки не буде і сильної армії, ні гідних пенсій, ні сучасних освіти та медицини.

Податкова реформа Южаніна не скорочує витрати на пенсії, медицину, армію та охорону здоров’я. Реформа дає можливість і шанс реформуватися. Сподіваюся, що ті групи, які працюють над відповідними реформами, займуть таку ж активну позицію, як податкова коаліція неурядових організацій – як нас називає Іван Міклош.

Автор: Павло Себастьянович,
координатор групи Податки,
громадянська платформа Нова Країна

Коментарі
kazmetal l.com