БАНКІВСЬКА СИСТЕМА З НУЛЯ – ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД

До 2020-го року Польща збирається вдвічі збільшити обсяги та кількість безготівкових транзакцій – на це розрахована спеціальна програма, що діє з минулого року. Цьому, на думку польських фінансистів та банкірів, сприяє прозоре для громадськості формування курсу нацвалюти, забезпечення широкого доступу до банківських послуг, а також попередження відмивання грошей. На відміну від України, західний сусід може цим похвалитися. Чим ще може бути корисний польський досвід реанімації банківського та фінансового сектору в українському контексті, на нещодавньому Київському міжнародному економічному форумі розповіла віце-президент Національного банку Польщі (NBP) Анна ТЧЕЧИНСЬКА.

Спланувати все

Польський банківський сектор змінювався внаслідок декількох знакових подій. Перша датована 1989-м роком. Саме тоді вдалося створити правову та економічну базу сучасної банківської справи. Ми відновлювали банківський сектор фактично з нуля. Гадаю, цей досвід може бути цікавим для України.

Це не було так просто, хоча, звісно, всім хотілося прийти до якоїсь стабільності, до чіткого уявлення про правила гри якомога швидше. Ми діяли в рамках центральної планової економіки. Уряд визначав облікову ставку, пріоритети банків, фіксувалося планування кредитування. Пригадую початок моєї кар’єри в Нацбанку – на той час  переді мною був тільки аркуш паперу й олівець. Перед нами стояло непросте завдання – спланувати все.

На початку 1989 року у Польщі вже було 9 комерційних банків, а також більше півтори тисячі маленьких кооперативних банків. Треба було суттєво змінити взаємодію між банками. Правові основи для цього з’явилися завдяки ухваленню закону про Національний Банк Польщі, а також закону про банківське право. Таким чином, замість  функціонуючої до цього часу моделі унібанку впроваджувалася дворівнева банківська система та відділилася центральна банківська справа від комерційної. А економічні засади були створені завдяки виділенню зі структури НБП 9 самостійних комерційних банків, які наділялися капіталом та майном, необхідним для здійснення операційної діяльності на підставі нового банківського права.
Навіть найбільші критики і скептики ухвалення названих законів та створення так званої «комерційної дев’ятки», сміливо називають прикладом позитивної ролі держави у сфері економіки. Ми мали гарний старт.

 Дедоларизація, або що спільного в Польщі та Америки?

Поява Національного банку Польщі багато що змінила – установи в рамках Нацбанку стали незалежними від уряду. З самого початку незалежність ця була дуже слабкою, але ми намагалися посилювати її з кожним роком. Закон про НБП також уповноважив Нацбанк Польщі наглядати за банківською галуззю.  Звісно, регулювання банківського сектора призвело до виникнення певних негативних хвилювань. Нацбанк приймав безпосередню участь у реструктуризації проблемних банків,  у злитті, консолідації фінансових установ. І це був дуже складний процес, бо все тоді створювалося з нічого. Але водночас він сприяв формуванню здорової системи, якій можна довіряти. Довіра – це важливо, особливо коли йдеться про банківський сектор. Озираючись на власний досвід, можу сказати: довіра виникає тільки на твердій базі фінансової стабільності. Довіра до банківського сектору може бути тільки там, де є гарно функціонуюча, налагоджена мережа банків, де все працює злагоджено і прогнозовано.

Одним із важливих наших кроків у той час було також створення  банківського  гарантуючого вкладу. У нас була прозора рада з питань моніторингу, яка визначала прямі показники інфляції та започаткувала плаваючий обмінний курс. Тоді почався процес дедоларизації. Пригадую популярний польський жарт часів вісімдесятих:

– Що спільного в Америки та Польщі?

– У США можна купити все за долари, а не за злоті. Й у Польщі теж.

Ми розуміли, що означав на той час процес дедоларизації для країни. Сьогодні ми можемо у Польщі купувати і за злоті, і за долари, і  за іншу валюту. Завдяки чому? Та от через цю тверду базу, яка була закладена після 89-го року.

На даний час умови польського банківського сектору достатньо стабільні. Наші банки отримали дуже багато, навіть попри подекуди надто сильний нагляд за їх діяльністю. Нам вдалося не припуститися жодного промаху з 2001 року.  Одначе маю визнати: тільки проблеми з кредитними спілками – це наш нинішній жах. У нас зараз 50 кредитних спілок… Вирішити цю нагальну проблему відповідно до вимог Європейської директиви – ось наше сьогоднішнє завдання.

Прозорість – генератор довіри

Банківська система Польщі змогла опиратися негативним факторам кризи, зокрема, нещодавній глобальній кризі. Як приклад – реакція НБ Польщі на банкрутство банку Lehman Brothers.

Була невпевненість у банківській галузі, тож ми зрозуміли, що є необхідність у додаткових заходах, які б зміцнили довіру. Проте що ми тоді мали? Міжбанківського ринку не існувало взагалі. Не було транзакцій. Банки боялися здійснювати операції – ось тому ми почали  «вприскувати» ліквідність на ринок. Це було надзвичайно важливо – відреагувати швидко у випадку появи кризи.

Що найголовніше? Як діяти, коли немає довіри? Як посилювати її? Я хотіла би підкреслити, що ви маєте діяти чітко, створити дуже потужну систему фінансової безпеки. Це дуже складно – налагодити систему обміну інформацією між Національним банком, Міністерством фінансів та наглядовим органом. Щоб відновити довіру, Міністерство фінансів та інші установи, ті ж члени комітету з фінансової стабільності, мають усвідомлювати нагальність питання. Ми готуємо спеціальну програму, як вирішити цю проблему в Польщі, бо розуміємо: якщо ви не надаєте прозорої інформації громадськості, то звідки тут візьметься довіра? Тут також неможливо якісно вирішити ситуацію без достатньої кількості фінансів. Я знаю, що у вашому Мінфіні зараз багато працюють над системою прозорості, але не можу не зауважити: якщо немає грошей, то це – пусті балачки. Суспільство має бути поінформоване, як і комерційні банки. Вони повинні співпрацювати в питаннях фінансової стабільності.

На даний час ми маємо справу з великим накопиченням ризиків у глобальній економіці. І це не тільки ті проблеми, які викликала криза та різні інші «звичні» фактори. Це і кібер-напади, проблеми з економіками-«бульбашками», як-от Греція. На часі й інші проблеми. І накопичення ризиків вимагає гарної співпраці.

Коментарі
kazmetal l.com