ПЛАТФОРМА Є, ПРОДУКТУ НЕМАЄ…

На пульсі життя Платформи громадянського суспільства (ПГС) журнал «РоботодавецЬ» тримає руку вже давно, надаючи можливість кожній стороні висловити публічно свою позицію. Цього разу слово – за представником української частини ПГС від сторони роботодавців, директором департаменту розвитку трудового потенціалу Федерації роботодавців України Родіоном КОЛИШКОМ. Чому українська Платформа не використовує досвід грузинських і молдовських платформ? Чи візьмуть колись на борт Платформи не включених нині до неї учасників – представників громадянського суспільства? Власне, а чи не забагато ролей на себе на цій кухні взяла Федерація роботодавців і як тут, власне, бачать свою місію: експертно – критикувати чи творчо – працювати у поті чола на паритетних засадах з іншими учасниками громадянського суспільства?

Як могли, так і створили

– Україна мала різну практику – і піднесення громадянського суспільства, і заниження його ролі. Відтак воно у нас досить різноманітне і, відповідно, його утворення і угрупування. Платформа – орган непростий, нетиповий ні для Європейського Союзу, ні тим паче для України. Але факт перший – вона передбачена Угодою про асоціацію, факт другий – в Угоді практично нічого не сказано, яким чином вона має створюватися і функціонувати. Єдине, що зазначено в цьому документі, так це те, що з боку ЄС виступають представники Європейського соціально-економічного комітету, а з боку України – представники громадянського суспільства. Починаючи з цього моменту, виникають колізії. Великий спектр запитань постає перед нами: що таке громадянське суспільство, хто його формує…

– А як же досвід Грузії чи Молдови?

– В усіх трьох угодах про асоціацію, які є на сьогодні, – з Грузією, Молдовою та Україною, дійсно теж передбачені Платформи громадянського суспільства. Одначе всі вони формуються по-різному. І український випадок – найбільш туманний з точки зору саме алгоритму заснування і складу цього органу. Можливо, через це таким проблемним було започаткування і формування тої самої української частини Платформи громадянського суспільства. Не буду коментувати все те, що відбувалося в листопаді минулого року і в квітні цьогоріч. В українському правовому полі немає норм щодо того, як мають формуватися такі органи, тому все це було віддано на відкуп українському громадянському суспільству. Як могли, так і створили цей майданчик. Під час утворення ПГС і в листопаді, і в квітні були присутні представники влади, тож у нас сьогодні починається певне спілкування між українською частиною Платформи і органами влади. У будь-якому випадку, становлення відбулося. Якби влада не визнавала це утворення, вона б не йшла на діалог.

– А чи не було якогось пресингу на лояльність влади для квітневих трансформацій?

– Який може бути пресинг… Я знаю, що з боку європейських партнерів виникали певні питання. Нам про це однозначно сказали в січні у Брюсселі. Наполегливі побажання з боку європейської сторони стосувалися збереження пропорційного принципу представництва. Вважається, що є три сектори, які мають бути представлені в Платформі пропорційно: сторона роботодавців, профспілок та інших громадських організацій.

– На що наштовхується ця вимога?

– На іноді фізичну неможливість відповісти адекватно демократичними механізмами з боку України. Мова не йде про бажання чи небажання, якісь амбіції – персональні чи інституційні. Це поза контекстом. За різними підрахунками в Україні декілька десятків тисяч різних інститутів громадянського суспільства регіонального, національного чи галузевого рівнів. Як з цієї кількості вибрати хоча б якесь можливе представництво, невідомо нікому. У тому числі Європейському Союзу.

– А можливо, держава мала би формувати ці процеси в громадянському суспільстві через власну регуляторну політику, а не жорстке адміністрування?

– Такий варіант розглядався. Після листопадових подій в грудні відбувся візит представників ЄСЕК до України й установче засідання разом з обраними в листопаді представниками громадянського суспільства. Європейська сторона тоді натякнула: якщо ви не розблокуєте процес, то ми можемо звернутися до держави з проханням визначити або механізм формування представництва, або представників. Я не думаю, що то був би кращий варіант. Таким чином, ми пройшли тест на зрілість.

– А як ви оцінюєте все-таки події в листопаді?

– З самого початку процесу формування Платформи ми наполягали, що для нас головне – не посади, не статус, а результат роботи. Ми чітко не уявляли, яким має бути остаточний результат роботи Платформи. Ми і зараз цього до кінця не розуміємо… Але грали ми максимально чесно. І на місцевому, і на регіональному рівнях у нас діє багато різних асоціацій. Теоретично, як і профспілки, ми могли б зараз нагнати сюди певну кількість людей, які б механічно забезпечили більшість голосів.

– У вас така можливість буде, чи не так?

– Ми в цьому не зацікавлені. В принципі, результати подій в листопаді нас влаштовували. Ми абсолютно не заперечували проти нашої присутності на других, третіх, четвертих і перших місцях в робочих групах. Роботодавці мало що можуть сказати в робочій групі, присвяченій, наприклад, верховенству права людини. Є Гельсінська спілка, омбудсмен, багато представників, які дійсно спеціалізуються на цьому питанні. Те саме стосується розвитку культури і мистецтва. Але є групи, де роботодавці теоретично повинні мати визначальний голос. Це і регуляторна політика, і тарифна політика, торгівля… Тобто всі ті розділи Угоди, які нині не працюють, як-от Угода про зону вільної торгівлі з ЄС. Зараз діють лише ті розділи угоди, які, в принципі, до роботодавців мають несуттєве відношення як до організацій, які представляють бізнес.

– У чому ж тоді ваша роль?

– Наша роль почнеться десь з середини наступного року, коли, сподіваємося, запрацює Угода про зону вільної торгівлі і постане необхідність представляти інтереси бізнесу на цьому майданчику. Тому ініціатива щодо зміцнення представництв соціальних партнерів надійшла не від нас, а з профспілкової сторони. Ми її підтримали. Якби в цьому питанні ми зайняли пасивну позицію, то перемовини могли би зупинитися, процес формування цього інституту був би загальмований. Європейська сторона дала нам чітко зрозуміти, що якщо хоча б умовно не буде дотримано пропорційного принципу при формуванні української частини Платформи, то вони знайдуть можливість загальмувати цей процес.

Чому відмовилися «європейці»?

– Українська сторона роботодавців опиралася на своїх членів, а бізнесова спільнота – це досить широкий сектор інститутів громадянського суспільства…

– Федерація роботодавців не представляє інтересів усього бізнесу. Розуміючи цей виклик, ми завжди поширювали інформацію про механізми формування Платформи, тобто ніхто бізнес-спільноті не заважав брати участь окремо в цьому процесі. І ті, хто прагнув цього, так і чинили. Саме з цих причин ми запросили до п’ятірки представників роботодавців, хоча цю п’ятірку ми могли б сформувати і самостійно. У нас потужності у цьому плані є. Ми запросили представників Американської торгівельної палати, Об’єднання організацій роботодавців України, Торгово-промислову палату України і наших двох представників. Ми запрошували Європейську Бізнес Асоціацію, але вони відмовилися.

– Що викликає до них повагу. Як і Американська торгівельна палата, це не представники українського бізнесу.

– Але вони працюють в Україні, створюють робочі місця, виплачують заробітну плату… Ми звернулися до всіх крупних бізнес-асоціацій, що представляють бізнес, який  працює в Україні. Хтось відмовився брати участь, комусь це не було цікаво. Але інтереси бізнес-спільноти не були порушені (ред.: на жаль, це не відповідає дійсності).

– Ви не боїтеся повторення ситуації, коли й наступні вибори відбудуться не на користь ФПУ і ФРУ?

– Наскільки мені відомо, дещо зміниться підхід до формування Платформи. Вона трансформується і кількісно, і якісно. Все представництво, враховуючи принцип пропорційності, зменшиться до 15 осіб. Тому тут ФРУ і ФПУ можуть скільки завгодно прагнути додаткових місць, але є 6 робочих груп, а буде – 15. Кожна робоча група повинна мати свій продукт. Якщо його нема, який тоді експертний потенціал у цієї групи? Наш алгоритм роботи групи має бути такий – є загальна мета групи – моніторинг виконання Угоди. До речі, як його робити, ще ніхто не знає. Але нехай так. Кожна робоча група працює над реалізацією якоїсь конкретної програми. І тут важливо читати не тільки напрацювання якоїсь однієї робочої групи, а читати все, консультуватися з нашими членами. Саме через це ми і бачимо нашу трійку представників. Тож напрацювання кожної робочої групи мають потрапляти на аналіз до ФРУ, до Американської торгівельної палати, до ООРУ, до ТПП. І от візьміть гіпотетичну ситуацію, що всі все будуть читати, надсилати свої коментарі. Це буде значно швидше, ніж робота експертного середовища, сконцентрованого в межах однієї групи.

– Знову ви акцентуєте на тому, що саме нинішні учасники Платформи, які однозначно продовжать свою присутність у наступному складі за будь-яких умов, будуть експертувати, а все громадянське суспільство, яке не дотичне з різних міркувань до ФРУ, ТПП чи тієї ж Американської торгівельної палати, буде працювати в поті чола.

– Не можу заперечити чи, скажімо, навести аргументовану відповідь, що ні, так ніколи не буде. Однак ніхто не буде заперечувати, що ті 3 чи 5 організацій, які нині є учасниками Платформи, мають поважне представництво і членську базу в громадянському суспільстві.

– Але ж, наприклад, ТПП в контексті історичних відносин ніколи не позиціонувала себе як сторона соціального діалогу. Як і Американська торгівельна палата.

– Чим цікаві для нас ці три організації? Вони не є під впливом чи «під парасолькою» ФРУ. Якщо будуть інші, ми працюватимемо з ними. Але місць всього три.

Коли запрацює зона

– Виглядає так, що доступ мають тільки ті, кого ви великодушно запросили…

– Не великодушно. Коли ми формували нашу п’ятірку, ми без будь-яких натяків звернулися з листами. Чомусь ніхто інший не взяв на себе цю функцію. І ми цю функцію не окупували також, не сказали «всі – геть!». Ні, просто крім нас, Федерації роботодавців, ніхто не наважився взяти координуючу роль. Я не виключаю ситуації, коли хтось інший візьме на себе цю роль, але дієво візьме – працювати, а не бути присутнім. Забезпечувати постійний діалог, експертизу, поширення цих документів, їхній аналіз, збирати зауваження і пропозицій. От коли з’являться такі організації, ми передамо їх пальму першості і скажемо: будь ласка, ваша черга…

– За вашими словами, реальну роботу ви зможете показати, коли запрацює зона вільної торгівля.

– На нас впаде велике навантаження, щойно вона запрацює.

– Чому?

– Бізнес почне працювати в умовах європейських правил ведення бізнесу, до яких можна тільки пристосуватися. Альтернативи не буде в принципі. Для нас не є критичним бути в Платформі, сама по собі ця робота нам нічого не дає. Тільки обов’язки. Нас запросили до цього органу. І нам нічого не заважає, отримавши хоч якийсь продукт від Платформи, піти. Та зауважте: минув рік, а жодного продукту від Платформи немає. Нині є 15 робочих груп. На квітневому засіданні ми обрали 2 теми для доповіді, які будуть результатом діяльності і європейської, і української частини, – боротьба з корупцією і захист прав людини.  А більшість робочих груп навіть і не чути. Що роблять експерти, які там сконцентрувалися? Моя критика, можливо, має стосуватися і нас, бо ми теж входимо до робочих груп, але їх ми не очолюємо.

 

Коментарі

kazmetal l.com