У «двадцятку» Doing Business: чи вийде і чи варто?

Кабмін ніяк не може відмовитись від нав’язливої ідеї покращити результат України за методикою Doing Business. Наприкінці 2015 року було ухвалено черговий «План дій», стратегічною метою якого є увійти до першої двадцятки рейтингу. 

Ідея наче й непогана, але… чи точно нам слід змагатись саме у легкості для бізнесу, а не користі для суспільства? До того ж, конкурувати можна по-різному – за рівнем науки, зайнятості, зарплат і т.д. Можна просто перевершити країни, що спонсорують рейтинг, у слідуванні ліберальним догмам – це найпростіше. Більшість країн із 20-тки свого часу відмовлялись від «вільного ринку»: запроваджуючи протекціонізм (США, Малайзія), високі податки (у Австралії навантаження – 47,6%, у Естонії – 49,4%) або встановлюючи жорсткий контроль за трудовими відносинами (Швеція). У половині країн – мінімальна зарплата у 10 разів вище нашої (Україна – $119, Норвегія – $3,721); найгірший показник у Малайзії, але все одно для нас недосяжний – $280. Хоча повністю покладатись на методику World Bank теж не варто – так, в Аргентині податковий тягар від відсотках від прибутку 137,4 (!), тоді як у нас «лише» 52,2%.

Навряд чи слід казати, що з багатьма державами із ТОП-20 у нас дещо відмінна економічна ситуація. Чи може за таких умов Україна увійти до кола цих країн? Сама постановка питання є невірною. Серед країн першої двадцятки є розвинені країни, які пішли на спрощення регулювання бізнесу, лише збудувавши успішну економіку. Другий тип країн – це ті, які погодились інтегруватись до світового ринку на правах периферії; прикладом виступають Македонія (один з лідерів за рівнем безробіття у Європі), а також члени ЄС Естонія і Латвія. Ці країни не продемонстрували особливих економічних успіхів і залишаються постачальниками дешеової робочої сили у Європу.

План дій можна, звісно, не читати. Він являє собою «реалізацію» того, що й так прийняли або «супроводження» того, що мали прийняти. Є і кілька «проривних» ідей, які приваблять інвесторів: — «Встановлення адміністративної відповідальності за безпідставне вимагання наявності відбитку печатки на документі»; — «Врегулювання протягом не більше ніж трьох днів процедури надання поштової адреси» (в епоху електронізації це актуально?). У рамках спрощення доступу до кредитів пропонується дозволити банкам простіше позбавляти майна позичальників («довірча передача права власності на майно кредиторові»). Не знаю, чи хоче наш бізнес саме цього.

Та будь-які реформи будуть лише прикриттям для інших змін. У якийсь момент генії з Уряду визнають, що здобути перевагу можна лише зменшивши податки та зарплати, й рухатимуться у бік перетворення на Грузію із «мінімалкою» в 23 бакси. Звісно, можна заперечити, що Україна велика і перейняти грузинський досвід швидко не вдасться… Але, якщо їм не заважати, то вони зможуть! (Варто уточнити, що регулювання праці вже 2 роки як офіційно не береться до уваги експертами Світового Банку, але міністр Розенко міркує інакше.) Такі сумнівні пріоритети як рейтинг DB зроблять економіку ще менш контрольованою і стабільною (ідеалом для підприємців є ситуація, коли нерентабельний бізнес можна легко закрити і перенаправити капітал у «перспективніші» сфери, однак соціальні наслідки можуть бути негативні). Те, що може бути сприятливе для бізнесу у близькій перспективі, може бути шкідливим для суспільства загалом. Наївно сподіватись, що економіка оживе без державної підтримки інновації та пожвавлення споживчого попиту.

 

 

Коментарі

kazmetal l.com