За що українським науковцям та бізнесменам ЄС дає гроші

Чималу суму — 80 мільярдів євро — виділено на фінансування розвитку науки, технологій та інноваційного малого і середнього бізнесу європейською програмою “Горизонт-2020”. Щоб скористатись нагодою і долучитись до програми в повному обсязі, українцям бракує досвіду, а владі політичної волі та стратегічного бачення розвитку на державному рівні. Та все ж є чим похвалитись.

Що таке “Горизонт-2020”

Програма “ Горизонт-2020” є вже восьмим стратегічним проектом ЄС щодо розвитку науки і технологій. У Європі чудово усвідомлюють — якщо не виділяти великих сум на науку і дослідження, можна залишитись надовго на існуючому рівні розвитку. Тому не шкодують коштів і заохочують міжнародну співпрацю. Адже і ефект синергії ніхто не відміняв, і значно ефективніше фінансувати дослідницьку команду, де працюють вчені з різних країн над однією проблемою, аніж виділяти кошти на реалізацію кількох схожих проектів , які працюють поодинці. Власне “Горизонт-2020” – програма, розрахована на 2014-2020 роки, і за цей час в рамках різних конкурсів творчим і креативним обіцяють дати 80 мільярдів.

Тобто потрібно серйозно попрацювати задля отримання коштів: визначити цікавий конкурс, знайти собі «колег по цеху”, спродукувати ідею, оформити концепцію, подати заявку і очікувати на позитивну відповідь від комісії. Якщо фінансування дадуть — потрібно креативно і серйозно працювати, при цьому детально звітуючи про використання отриманих коштів. Адже європейці хоча і радо підтримують грішми, та рахунок їм знають. До слова, неприбуткові проекти на кшталт наукових досліджень фінансують на 100%, а от інноваційні бізнес-ідеї — на 70%. Мовляв, спершу ми то підтримаємо вас, однак ви ж теж вкладіть свої кошти, бо плануєте ж на цьому заробляти.

Україна вже брала участь у програмах, аналогічних “Горизонту-2020” – у Шостій та Сьомій Рамкових програмах з досліджень та інновацій. Зараз наша співпраця з “Горизонтом” прописується в багатьох міжнародних документах різного рівня, в тому числі і в Угоді про асоціацію України з ЄС. Адже Україна зарекомендувала себе як країна із потужним науковим потенціалом і хорошим практичним досвідом, що було визнано Євросоюзом у 2013 році наданням нашій державі статусу стратегічного партнера у науково-технічному співробітництві. Тому вже в “Горизонті-2020” ми стали асоційованим членом, а не “країною третього світу”.

Що це дає, крім відчуття, що нас “прийняли”? Важливим моментом є те, що тепер Україна може впливати на тематику конкурсів, які оголошуються в рамках “Горизонту”.

“Це дуже добре, бо можна, знаючи науковий потенціал своєї країни, лобіювати її інтереси, просувати конкурси, де ми — сильні і конкурентні. Таким чином збільшувати шанси українських представників на отримання фінансування”, – розповідає Єгор Дубинський, Національний координатор мережі Національних контактних пунктів програми “Горизонт-2020” в Україні.

Хто може долучитись до програми

Програма “Горизонт-2020” сконцентрована на трьох напрямках: сильна наука, подолання суспільних викликів та інноваційний бізнес.

Дуже цікавою є програма підтримки бізнесу з інноваційними ідеями. Вона відбувається у три фази. Перша — з сирої ідеї зробити концепцію, готову до втілення. Для оцінки ризиків, формування концепції, дослідження ринку дають до 50 тисяч євро на період не більше 6 місяців. Друга фаза — прототип для ринку. Тобто суму від 1 до 3 млн євро дають для того, щоб розробити бізнес-план, зразок і підготувати продукт чи послугу до виходу на ринок. Цей процес має зайняти не більше двох років.

Третя фаза — для тих, хто готовий пускати справу “на конвеєр” – надання фінансових ризикових кредитів, адже українські банки подібних програм не фінансують.

Підтримку будуть мати проекти у напрямках промислових або спрямованих на вирішення суспільних викликів, що хвилюють всіх європейців: ІКТ, нанотехнології, нові матеріали, біотехнології, нові виробничі процеси, космос.

Окрема програма — для науковців. Вона передбачає і надання консультацій, і придбання обладнання, і обмін досвідом, і стипендії… Це програма Дій Марії Склодовської-Кюрі, і вона, за словами експертів, дуже позитивно впливає на розвиток науки, перспективи вчених, але провокує відтік “мізків” з України.

Долучитись до “Горизонту” дуже просто. Зареєструватись на сайті Єврокомісії, отримати свій номер, знайти конкурс, який відповідає тематиці ідеї, знайти партнерів, домовитись з партнерами і розподілити обов’язки, і врешті подати заявку. На порталі Горизонту це все дуже детально покроково розписано. Якщо є проблеми чи непевність , можна звернутись в Національну мережу контактних пунктів — там допоможуть практично з усім, зокрема, з вибором відповідного конкурсу. Єдине, в чому там не допоможуть — у оформленні заявки і конкурсної пропозиції. Причина цілком європейсько-демократична : аби не надавати вже на цьому етапі комусь переваги і не збільшувати його шансів на успіх. Тож у технічних моментах допоможуть , а от з творчо-інноваційним аспектом потрібно працювати самотужки.

В чому ми сильні

За словами пана Дубинського, радянський спадок став нам у нагоді. Українські вчені долучались до ядерної програми СРСР, багато працювали над розвитком авіаційної, ракетобудівної та інших наукоємних галузей промисловості. І от зараз їхній досвід і напрацювання спільно з технологічними можливостями європейців можуть дати дуже гарний результат.

Статистика начебто також має викликати оптимізм. За період 2014-2016 рр. від України подали 394 заявки для участі у конкурсах програми “Горизонт 2020”, з них понад 60 заявок підтримали з подальшим фінансуванням на загальну суму понад 7 мільйонів євро. Найбільшу кількість заявок подали за напрямами: Дії Марії Склодовської-Кюрі – 73, Європа у світі, що змінюється -суспільні виклики – 91, зміни клімату – 27, безпечна і чиста енергія -26, космос – 20. За програмою Євратом (2014-2018) подано 6 заявок. В цілому статистика демонструє, що підтримується одна з десяти поданих українськими організаціями заявок.

В Сьомій рамковій програмі, наприклад, українські науковці працювали над темою ядерного матеріалознавства, тобто вивчення матеріалів, із яких споруджується ядерний реактор і його складові, тестування їхньої опірності і того, наскільки вони руйнуються з часом та під впливом зовнішніх чинників, чи проникає через них радіація і наскільки сильно. Оскільки від ядерних реакторів, які забезпечують понад 50% енергетики України, ми не можемо відмовитись, то це дуже важливий напрямок. Інша тема — диверсифікація палива для ядерних реакторів типу ВВЕР.

Реактори такого типу виробляються в Росії, і розраховані на паливо, яке також виробляється у Росії, – пояснює ситуацію Єгор Дубинський. – З огляду на ситуацію, що склалась між нашими країнами, нам доречно шукати альтернативи російському паливу. Та й загалом, це нормальна практика, аби одночасно могли застосовуватись кілька видів палива від різних постачальників. Тоді є конкуренція, а це позитивно впливає на ціну, в тому числі і для кінцевого споживача. Тож наука не така далека від пересічного громадянина, як йому здається”.

Саме тому набуття Україною статусу асоційованого члена дослідницьких та тренувальних програм Євратом (так званий Горизонт-2020-Євратом), яке очікується завершити протягом найближчих місяців, має стати кроком до диверсифікації партнерства у ядерній сфері.

В чому ми слабкі

Однак при всіх відкритих чудових можливостях ми ніяк не можемо ними скористатись на повну. Причин цьому є декілька. Перша — банальна відсутність досвіду участі у подібних проектах.

“Вміти складати конкурсну пропозицію, подавати інформацію правильно, привабливо, переконливо, із розумінням потреб та очікувань усіх партнерів — це дуже важлива навичка, – каже Єгор Дубинський. – У Європі є спеціальні структури, які працюють в цій сфері та навчають, але нам же для цього традиційно бракує фінансування. І начебто у країні діє близько 170 закладів, які звуться інноваційними, але переважно це назва на папері. Без практичних результатів, без досвіду, яким можна поділитись з колегами і отримати європейське фінансування”.

До слова, Єгор Дубинський каже, що до етапу впровадження інноваційної ідеї через реалізацію всього європейського науково-інноваційного циклу, жодна українська пропозиція ще не дійшла. Переважно сильні і переконливі у своїх заявках науковці. Бізнес же поки відстає.

“У нас є великий розрив між теорією і практикою, наукою та виробництвом. Концепції не знаходять втілення. Чому? Проблем кілька: відсутність адекватного сприяння з боку держави, брак досвіду, проблема доступу до дешевих кредитних ресурсів. Ми сприймаємо проблему як перешкоду, а не як виклик”, – каже співрозмовник.

Є багато проблем начебто і незначних, однак принципових, де необхідна участь держави. До прикладу, ЄС не компенсує витрат на сплату податків і мито в рамках своїх проектів, що має бути врегульовано через імплементацію у національному законодавстві. Або питання запуску інноваційного бізнесу чи виробництва, адже ЄС не може фінансувати власне бізнес-процес, лише його “підготовчу” частину. Проблема зокрема і у отриманні кредиту — українські банки нізащо не профінансують ризиковий бізнес та під “європейський” відсоток, а єврогрантів не вистачить. Тож ця проблема і багато інших економічних моментів потребують вирішення на рівні держави.

А бюрократії, за словами пана Дубинського, ми досі ще не позбулись. Адже важливий перелік з критеріями відбору фахівців, які будуть представлені у програмних комітетах Горизонту, не затверджений вже кілька місяців. Досі не створена міжвідомча рада з питань Горизонту, яка мала б сприяти залученню ширшого кола учасників та узгодження дій між ними. Ми втрачаємо час, за який могли би просувати свої інтереси і збільшувати шанси українців на отримання перемоги у оголошених в рамках “Горизонту-2020” конкурсах.

“Ще одна проблема — відсутність глобальної державної стратегії щодо науки, – каже Єгор Дубинський. – Річ у тім, що наразі до програми “Горизонт-2020” активно долучається лише Міністерство освіти і науки. Але ж програма орієнтована передусім на розвиток і впровадження інновацій, практики. Мають активно долучитись Мінекономіки, Мінінфраструктури, Мінекології, Міненерговугілля, торгово-промислові палати, малий і середній бізнес на всіх рівнях. Інакше ця програма стане “вправами для вчених”, а наша держава без використання наукових розробок надовго залишиться в статусі лише аграрного постачальника”.

Кому з наших дали гроші

Вже освоюють кошти ЄС для наукових досліджень українські установи. Проект інституту прикладної математики та механіки НАН України передбачає розробку математичних моделей діагностики. На ділі це означає розробку алгоритмів, які дозволять не лише діагностувати стан здоров’я в даний момент, але і з високою долею імовірності прогнозувати результат лікування та розвиток хвороби. На це Інститут отримав від ЄС 184,5 тисяч євро.

А Донецький фізико-технічний інститут імені Галкіна має 189 тисяч євро на розробку рішення для очищення та дезинфекції повітря у приміщеннях. Це те рішення, яке може стати основою для успішного інноваційного бізнесу і продуктивного виробництва.

Найбільше наразі отримав Інститут космічних досліджень. В рамках двох проектів, які реалізуються в співпраці по програмі “Горизонт-2020”, вони отримають майже 515 тисяч євро. В рамках одного з них досліджують космічну погоду, сплески активності на Сонці, адже ні для кого не секрет, що це впливає на роботу засобів комунікації (радіо, телебачення, мобільного зв’язку ), навігацію літаків і транспорту через використання GPS, а також сферу послуг (наприклад, банківські послуги). Мета — прогнозувати негативні наслідки магнітних бур і знайти механізми їх мінімізації.

Інший проект — частинка глобальної ініціативи ERA-PLANET, що покликана спостерігати за змінами нашої планети.

“Результатом 5-річного проекту має стати активна цифрова карта всієї Європи, – каже директор Інституту космічних досліджень Олег Федоров. – Внаслідок аналізу даних з супутника, які в рамках проекту ми отримуємо безкоштовно, ми формуємо цю карту. Вона покаже, де чорноземи, а де піщані грунти, де ліси, а де поля, болота. Ми зможемо побачити тенденцію : яких посівів найбільше в країні, які площі неосвоєні, як змінюється тенденція вирощування певних культур. Ми працюємо власне по Україні в цьому аспекті, але по загальноєвропейській методиці”.

Прикладне значення проекту — дуже вагоме. Це раціональне використання існуючих площ, вірне планування урожаю, його прогнозування і вироблення стратегії щодо агросфери не лише на рівні регіону чи держави, але і в межах усієї Європи.

До прикладу, можна використати досвід Німеччини. Там планують, скільки якої продукції буде потрібно і замовляють це бізнесу — фермерським господарствам. Наприклад, Карл має виростити на 2 гектарах землі 100 тонн пшениці, які в нього точно купить конкретна пекарня для випічки хліба по тендеру для певної школи. Космічні дослідження дозволять спрогнозувати врожай і перевірити, чи дійсно Карл посіяв пшеницю на цих двох гектарах. За таких чітких умов не буде перевиробництва чи браку певної продукції — усе сплановано, чітко і вигідно для усіх сторін. Тож всі фермери не виростять пшеницю, або не забудуть посіяти буряки — і проблем зі збутом не буде.

“Космічні дослідження для прогнозування врожаїв активно використовують у Америці та Європі. Наші дослідження за нашою методикою дають прикладний результат”, – каже Олег Федоров.

Олег Федоров не поділяє оптимізму з приводу долучення його Інституту до фінансування “Горизонт-2020”.

“Цього мало, дуже мало. Ми не працюємо в Європі так, як маємо. Поки що ми “підносимо патрони”, але досі залишаємось в їхній класифікації як “країна з потенціалом”, – сумно каже Олег Федоров. – Проблема у недофінансуванні, у досі радянському мисленні і підходах, у втраті молодих перспективних кадрів. Про що можна говорити, якщо зарплатня київського науковця — 3-4 тисячі гривень? Яка це мотивація? Тож про які переможні меседжі і наші успіхи можна говорити? Ми намагаємось працювати на рівних з європейськими колегами, але це дуже важко в існуючих умовах”.

 

Світлана Чернецька,

журналіст Інформаційної кампанії “Сильніші разом!”

Джерело: economics.lb.ua

 

 

Коментарі

kazmetal l.com