ЩОБ ЗБЕРЕГТИ УКРАЇНУ, ПОТРІБНО СПОЧАТКУ РОЗПЛЮЩИТИ ОЧІ

Є чудова китайська мудрість: «Щоб побачити зірки, потрібно розплющити очі». Але в Україні понад 20 років із поля зору керівників і суспільства випадає цілий шар найактуальніших проблем і можливостей для відродження і процвітання країни. Слушно стверджуючи, що в Україні повинні діяти європейські соціальні стандарти життя, представники публічного сектору досі не можуть чітко пояснити як вони планують цього досягти. У країні навіть не ведуться дискусії про те, як кардинально підвищити ефективність вітчизняних ділових структур, насамперед підприємницьких, щоб наблизити їх до світового рівня. І незрозуміло, хто ж буде «виробляти» для України фінансові ресурси, яких бракує, створювати в необхідних обсягах додаткову вартість, формувати валовий національний дохід на рівні розвинених європейських країн, які породили ці самі європейські соціальні стандарти. Проблематику висвітлює  президент Української асоціації якості Петро КАЛИТА.

Важливо знати

Українське громадянське суспільство відстає від суспільств розвинутих країн за рівнем зрілості і, як наслідок, за конкурентоспроможністю компаній та економіки, а також, відповідно, за рівнем якості життя своїх громадян.

Якщо ми хочемо жити як в Європі, нам необхідно навчитися працювати і організовувати виробництва так само, як це роблять європейці. Вибравши європейський шлях, ми приречені на оволодіння їхніми цінностями, загальною та діловою культурою, на вдосконалення наших компаній, у тому числі із застосуванням їхніх кращих ділових практик. І чим швидше ми зможемо це усвідомити і зробити, тим більше буде шансів у українського народу на збереження України і перетворення її в розвинену країну. У тому числі таку, яка  здатна гідно і ефективно захищати свою незалежність і цілісність.

З 1 січня  2016 року діє ЗВТ між Україною та ЄС. Але це зовсім не означає, що всю продукцію, яка імпортується українськими підприємствами на європейські ринки, купуватимуть. Скоріше навіть поставляти продукцію на ці ринки буде під силу далеко не кожному українському виробнику.

На жаль, у свідомості більшості керівників і простих громадян України ще переважають хибні уявлення в частині якості, ділової досконалості, конкурентоспроможності, що не сприяє досягненню прийнятного рівня соціально-економічного розвитку нашої країни.

Перепустка на ринки ЄС

Посадовці просувають у маси твердження, що технічне регулювання, крім забезпечення безпеки, допоможе нам підвищити конкурентоспроможність і оздоровити економіку. На жаль, це не так. Технічне регулювання взагалі не має відношення до конкурентоспроможності та економіки. Нижче вимог регламенту – порушення закону; вище – звичайний бізнес. Дотримання вимог європейських директив, відображених у вітчизняних регламентах в частині безпеки продукції, безумовно, є важливим. Однак відповідність директивам – це тільки перепустка на ринки розвинених країн, яка не дає гарантій, що продукцію куплять (тільки тому, що вона безпечна).

Відповідність стандартам

Посадовці стверджують, що у разі дотримання стандартів ми зможемо впевнено освоювати ринки розвинених країн. Насправді це не так. Вимоги стандартів – це не ідеал, а компроміс між «сильними» і «слабкими». Дотримання стандартів, навіть гармонізованих з європейськими, ще не гарантує, що продукцію купуватимуть на ринках ЄС. Конкурентна боротьба на насичених ринках давно ведеться на рівні, що перевищує норми стандартів. А для того, щоби бути реально конкурентоспроможними на цих ринках, крім дотримання та перевищення норм стандартів у частині якості продукції потрібно ще багато іншого: суттєво зменшити собівартість продукції, підвищити продуктивність праці, постійно демонструвати соціальну відповідальність щодо зацікавлених сторін і т. п.

Дерегуляція

Великі надії в суспільстві покладають на дерегуляцію у сфері підприємництва. Але, на жаль, сама по собі вона не здатна забезпечити конкурентоспроможність на ринках ЄС для більшості українських компаній. Зарегульованість і корупція дійсно істотно знизили і без того невисоку «номінальну» конкурентоспроможність українських підприємств (конкурентоспроможність, яку могла забезпечити їх «досконалість» при задовільних умовах ведення бізнесу). І тому перемога над корупцією і скасування штучних перепон, безумовно, дозволить підприємствам підвищити реальну конкурентоспроможність до рівня, що забезпечується їх діловою досконалістю. Однак, враховуючи, що рівень досконалості більшості вітчизняних підприємств істотно нижчий, ніж у більшості компаній розвинених європейських країн, можна стверджувати, що Україна не стане рівноправним гравцем на європейських ринках.

Для органу виконавчої влади, який відповідає за дерегуляцію, вона де-факто стала самоціллю, а не засобом для «розкріпачення» підприємств і повернення їм номінальної конкурентоспроможності. У результаті було втрачено зв’язок дерегуляції з процесами сприяння підприємствам у їх розвитку на засадах безперервного ділового вдосконалення.

 

Боротьба за покупця

Все, що стосується забезпечення реальної конкурентоспроможності, здійснюють тільки самі підприємства шляхом підвищення своєї ділової досконалості. Держава лише встановлює певні обмеження (норми технічних регламентів) і визначає орієнтири (норми стандартів), а також може сприяти вдосконаленню підприємств, або навпаки – «ускладнювати їм життя». Якщо погодитися, що вимоги, які встановлюються державою, самі по собі підвищують конкурентоспроможність підприємств та економіки, то слід було б із самого початку призначити найвищі вимоги в світі і одразу ж стати найбільш передовою країною на планеті. Але, на жаль, це не так.

Українські підприємства можуть постачати продукцію на європейські ринки і не чекаючи реформування вітчизняної системи технічного регулювання та гармонізації стандартів. Просто вони повинні забезпечити відповідність продукції Європейським регламентам і підтвердити це в одній із країн-членів ЄС. І ще. Уникнути сильних конкурентів навіть на внутрішньому ринку практично неможливо – Глобальний ринок розмиває кордони. І зарплату співробітникам доведеться платити гідну, щоб вони не пішли до конкурентів – ще «прибавка» до собівартості. Звідси, щоб утриматися навіть на внутрішньому ринку, підприємствам доведеться серйозно вдосконалюватися.

Менеджмент

Як зазначалося вище, підвищення рівня ділової досконалості й конкурентоспроможності підприємства може бути досягнуто шляхом вдосконалення системи менеджменту з використанням кращих ділових практик. В останні десятиліття на міжнародному рівні прийнято ряд стандартів на локальні цільові системи менеджменту, які відображають інтереси різних зацікавлених сторін. Це ISO 9000 на системи менеджменту якості (споживачі), ISO 14000 на екологічний менеджмент (суспільство), OHSAS 18000 на менеджмент професійної безпеки (працівники) і т. п. На жаль, через неадекватне розуміння суті вдосконалення систем менеджменту і самих стандартів в Україні цю діяльність виконують, як правило, формально, часто імітуючи процеси вдосконалення. У результаті реальна ефективність підприємств не підвищується, а в суспільстві формується стійке негативне ставлення до стандартів на цільові системи менеджменту і до систем менеджменту в цілому.

Якісне навчання

Масовому використанню організаціями України недосконалих систем менеджменту є пояснення. Це, перш за все, неякісна підготовка фахівців з якості та менеджменту. Свого часу в класифікатор спеціальностей, яким керуються українські ВНЗ, була включена кваліфікація «Якість, стандартизація та сертифікація». І тут під «якістю», крім традиційних понять «нормування», «контроль», «вимірювання та випробування», «оцінка і підтвердження відповідності» почали розуміти також «управління якістю». Хоча, по суті «управління якістю» швидше відноситься до спеціальності «менеджмент». Пізніше сюди почали додавати й інші цільові системи управління, на які вводилися міжнародні стандарти: «екологічний менеджмент», «менеджмент виробничої безпеки» та ряд інших, орієнтованих на ринки із загостреною конкуренцією. У той же час зі спеціальності «менеджмент» питання управління якістю (і подібних цільових систем) були практично виключені. Це призвело до того, що вища школа випускає менеджерів, які не достатньо підготовлені для забезпечення успішності компаній в умовах насиченого ринку. Водночас фахівці, навчені за фахом «Якість, стандартизація та сертифікація», не мають базової підготовки менеджера, що не дозволяє їм ефективно удосконалювати систему менеджменту компанії в цілому. Аналогічна ситуація склалася і в сфері досліджень у частині менеджменту.

Чому менеджмент в Україні виявився «безхозним»?

Причин багато, але однією з перших є те, що свого часу відповідальність за розвиток систем менеджменту в країні (спочатку через управління якістю, далі через стандарти на цільові системи менеджменту) взяв на себе Держстандарт, якому ця діяльність не властива. У результаті більше 20 років цей орган виконавчої влади, отримавши великі права, успішно «валив» справу, чим завдав Україні величезних збитків. При цьому ніхто з його керівництва не був притягнутий до відповідальності.

А в Україні до сьогоднішнього дня діє недосконала Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції, що прийнята ще у 2002 році. І ми продовжуємо на рівні держави та підприємств переважно імітувати діяльність, яка має відношення як до якості, так і до менеджменту. У той же час в Україні відсутня державна політика в частині сприяння організаціям у створенні та вдосконаленні систем менеджменту, у розвитку руху за ділову досконалість.

Недосконалі організації

породжують букет проблем

У свою чергу недосконалі організації породжують безліч проблем, які обговорюються в Україні. У їх числі: небезпечна і низькоякісна продукція; висока собівартість і низька продуктивність; порушення договірних зобов’язань і прав споживачів; непродуктивні витрати ресурсів, у тому числі енергетичних; проблеми з наповненням держбюджету; забруднення навколишнього середовища; безробіття і соціальна напруженість і т. п.

Недосконалі організації

сприяють розвитку корупції

Недосконалі організації замість підвищення своєї конкурентоспроможності шляхом удосконалення, швидше погоджуються на «корупційну співпрацю» з посадовцями відповідних органів влади з метою:

– отримання дозволів у випадках, коли вони не відповідають вимогам;

– уникнення відповідальності за постачання небезпечної продукції та нанесення шкоди споживачам;

– уникнення відповідальності за незадовільні умови праці в частині безпеки, за шкоду, яка завдана навколишньому середовищу, та ін.;

– отримання різних преференцій, в тому числі в частині державних закупівель, якщо в тендері беруть участь більш сильні конкуренти;

– отримання переваг відносно більш досконалих конкурентів шляхом ініціювання та створення для них різних перешкод тощо.

Як приклад впливу недосконалості організацій на розвиток свого роду корупції можна також згадати змови з недобросовісними органами сертифікації в частині «придбання» сертифікатів на продукцію або систему менеджменту за їх фактичної невідповідності вимогам.

Ділова досконалість організацій –

основа процвітання України

Якщо коротко, то ділова досконалість організацій – це їх здатність ставити і досягати цілей щодо задоволення всіх зацікавлених сторін. У Європі та світі постійно досліджують успішні компанії з метою виявлення фундаментальних засад їх успішності. У результаті формуються концепції досконалості, притаманні всім цим компаніям. Сьогодні такими концепціями в редакції EFQM (законодавця мод  щодо успішних організацій на європейському континенті) є: лідерство через бачення, натхнення та чесність; досягнення успіху через таланти людей; додавання цінності для споживачів; побудова сталого майбутнього; розвиток організаційних здібностей; використання творчості та інновацій; адаптивне управління; стійке досягнення визначних результатів. За кожною концепцією стоїть арсенал гарних ділових практик. Концепції – це, по суті, закодована ділова культура успішних організацій, освоєння якої може сприяти українським підприємствам у підвищенні конкурентоспроможності та поступовому наближенні до рівня провідних європейських компаній.

Чи можливо в Україні розгорнути масовий рух за ділову досконалість на засадах кращого європейського досвіду? Упевнений, що так. Але цьому повинна передувати зміна в країні ділового клімату: зміна Зими на Весну. І головна роль тут має належати державі в особі її владних структур. Влада повинна зрозуміти, що досконалі компанії – це її основна опора, головна цінність. Саме вони «виробляють» гроші і здатні збагатити країну. І тому потрібно зробити все можливе, щоб в суспільстві стало престижним бути досконалою організацією. В Україні негайно потрібно ввести формулу «Чим досконаліша компанія, тим комфортніше їй в державі». Як у спорті, як у мистецтві. І ця формула повинна бути єдиною для всіх суб’єктів господарювання, без винятків!
Необхідно, не втрачаючи часу, зробити все, щоб суб’єкти господарювання почали професійно вдосконалюватися, створювати сучасні системи менеджменту, розуміючи, що це «коренева система» і всі бажані нами результати – її «плоди». При цьому треба також зрозуміти, що тільки переоснащення компанії сучасним обладнанням (при тому, що це вельми важливо), ще не достатньо, щоб домогтися сталого успіху, вийти на рівень успішних компаній Європи. Отже, влада повинна на законодавчому рівні ввести такі механізми мотивації та умови, щоб власники та керівники підприємств спочатку повірили, а потім захотіли, дізналися, як це робити, і змогли безперервно, цілеспрямовано і системно вдосконалюватися, використовуючи найсучасніші європейські підходи і кращі ділові практики. У свою чергу, це вимагає від влади і суспільства зміни, насамперед, філософії та психології. Потрібно вибудувати нові «дружні» стосунки між владою і суспільством, суспільством і бізнесом, топ-менеджерами та персоналом компаній. І повинні бути змінені пріоритети: «від протистояння – до сприяння» (мал. 1) і «від обов’язковості – до ініціативності» (мал. 2).

Усі повинні зрозуміти – альтернативи кардинальному вдосконаленню вітчизняних організацій немає. Інакше переважна більшість компаній в Україні може стати «іноземними». Вони, звичайно, принесуть із собою просунуту ділову культуру, але Україна тоді може перетворитися просто на «територію», придаток розвинених держав у Глобальному світі. Хіба цього ми прагнемо ?!

В Україні за останні 10-15 років накопичено унікальний досвід з організації вдосконалення підприємств на засадах найсучасніших підходів і кращих практик. Слід зазначити, що вже 50 наших підприємств і організацій вийшли на рівень успішних європейських компаній, що підтверджено на континентальному рівні. Сьогодні Україна має фахівців, повноваження від провідних європейських організацій, відпрацьовані технології з організації вдосконалення, компанії-зразки для наслідування і т. д. Тобто у нас є все, щоби приступити до широкомасштабного розвитку руху за ділову досконалість, а відтак – і конкурентоспроможність. Не вистачає тільки розуміння з боку влади, бізнесу та політичної волі можновладців.

Ділова досконалість і реформи

На жаль, і намічені в Україні реформи не враховують положення, розглянуті в цій роботі. В них не передбачено створення мотивації і умов для розвитку в Україні масового руху за ділову досконалість. Отже, при можливій локальній ефективності окремих реформ, є сумніви в їх комплексній ефективності для швидкого відродження України і перетворення її в процвітаючу державу з сильною економікою і вдоволеними благополучними громадянами.

Першочергові завдання

Кардинальній зміні ситуації в Україні в кращу сторону можуть сприяти такі кроки.

  1. Створення при Мінекономрозвитку Робочої групи із залученням вчених та організаторів успішних виробництв, які вже отримали визнання в Європі. Розробка Концепції державної політики сприяння розвитку руху за ділову досконалість організацій (підприємств, установ) з урахуванням Резолюції 8-го Всеукраїнського з’їзду якості (Київ, 23 травня 2013 р.).
  2. Перерозподіл в межах держави функцій і відповідальності у сфері ділової досконалості (системного менеджменту) із закріпленням:

– методології стандартизації в галузі менеджменту – за національним органом стандартизації;

– методології розвитку і вдосконалення систем менеджменту – за відповідними спеціалізованими інститутами НАНУ і МОН;

– організації застосування цільових систем менеджменту на базі стандартів – за органами виконавчої влади, відповідальними за відповідні цілі: менеджмент якості – за Мінекономрозвитку, екологічний менеджмент – за Мінприроди і т. д.;

– сприяння розвитку руху за ділову досконалість організацій (підприємств, установ) на основі системного менеджменту в масштабах країни – за Мінекономрозвитку (департамент, відповідальний за розвиток економіки).

  1. Доручення центральним органам влади при формуванні політик розвитку галузей в обов’язковому порядку передбачати ділове вдосконалення організацій на засадах системного менеджменту.
  2. Створення при Президентові України Національної ради з питань ділової досконалості, конкурентоспроможності та сталого розвитку.
  3. Організація навчання вищого керівництва країни з питань ділової досконалості організацій на засадах сучасного системного менеджменту.
  4. Організація в країні дискусії та широкої інформаційно-просвітницької роботи з різних аспектів ділової досконалості із залученням ЗМІ.
  5. Прийняття рішення щодо використання в інтересах української економіки досвіду та європейських повноважень Української асоціації якості та її спеціалізованих компетентних центрів.

Післямова

Україна переживає унікальний переломний історичний момент. Сьогодні вирішується її доля: чи буде вона дійсно незалежною процвітаючою країною з високим рівнем життя громадян, країною, яка є рівноправною в європейській спільноті. За вільну процвітаючу Україну вже поклали «свою душу і тіло» її славні сини з «Небесної сотні», продовжують віддавати життя українські герої на півдні та сході України. І ми молимося, щоб ці безцінні втрати не виявилися марними. Але всім нам необхідно усвідомити, що для кінцевої мети ще недостатньо перемогти там, де свистять кулі і рвуться снаряди. Це тільки одна складова. Але є ще й інша: ми повинні стати дійсно розвиненою країною, яка не просить постійно гроші у міжнародного співтовариства, а в стані «виробляти» їх сама в достатній кількості.

Припустимо, що через кілька років у країні будуть введені всі регламенти, що відповідають європейським директивам, та ухвалені всі вітчизняні стандарти, гармонізовані з європейськими. Припустимо, що держава здолає корупцію і успішно завершить дерегуляцію. І тоді Україна стане такою ж, як розвинені країни ЄС? На жаль, тоді стане ясно, що для перетворення в процвітаючу державу цього ще замало. Але в черговий раз буде втрачено час. І тільки тоді починати другий крок, розгортати боротьбу за вдосконалення буде занадто пізно. Потрібно невідкладно подбати про створення умов для суттєвого підвищення конкурентоспроможності підприємств, а, отже, і економіки. І це треба робити не після закінчення дерегуляції, а починати негайно. Головним чинником має стати, перш за все, вдосконалення систем менеджменту на засадах сучасної європейської ділової культури.

Ми повинні визнати, що Україна відстала від розвинених європейських країн не лише з безпеки продукції, або навіть її якості. Ми відстали на рівні загальної культури, цивілізації в цілому. Є визначення, що цивілізація – це сукупність мотивацій. У цьому сенсі для України ключовою повинна стати мотивація суспільства до постійного вдосконалення. І всі ми повинні докорінно змінитися. Але спочатку потрібно розплющити очі, щоб побачити і усвідомити, що відбувається навколо нас і в самій Україні. Щоб краще розгледіти дорогу до процвітання.

Коментарі

kazmetal l.com