І що змінилося зі зміною Яценюка на Гройсмана?

Негативне сальдо, що зростає, як пилосос висмоктує з економіки України валютні кошти і продавлює курс гривні. А щоб утримати ситуацію, потрібні нові кредити, яких немає. Загострюється і шириться проблема безробіття.

Посол США Джеффрі Пайєтт  заявив в інтерв’ю Ukraine Business Journal, що Україна зараз не потребує чергового траншу Міжнародного валютного фонду. Ось так! Так, політика високого рівня людськими почуттями не керується, не бере їх до уваги. Тому ймовірність того, що американці і керівництво ЄС і надалі терпітимуть марнослів’я наших корумпованих чиновників, – занадто мала, навіть нульова.

У реальному житті ми це можемо побачити. Тоді ми дізнаємося насправді, що це таке фінансовий удар і режим жорсткої економії. І, судячи з усього, наш народ має пройти цей жорсткий період шокової терапії. А поки нам не треба обманюватися, очікуючи, що наш старий державний апарат буде знищувати самих себе й основу свого власного добробуту, вводячи е-декларування.

Вводити е-декларації ніхто й не збирався. Цієї помилки припустився Віктор Ющенко, за що й поплатився. При цьому він спирався саме на ті кадри, які загрузли в корупції і зробили держслужбу джерелом особистого збагачення. Цей скандал навколо введення електронних декларацій ще раз підтвердив, що ніякі реформи, які повинні знищити неефективні економічні і суспільні відносини, ті, що годували чиновників, сьогодні у нас є принципово неможливими. Щоправда, якщо за проведення цих реформ не візьметься особисто президент.

До всього цього у нас дуже слабкі перспективи зростання доходів населення і зростання економіки, як і раніше, брак зовнішнього та внутрішнього фінансування. І гривня в останні дні, як і раніше, під тиском через погіршення ситуації з державними фінансами і відсутність прямих іноземних інвестицій. З цим важким станом економіки ми знову підійшли до чергового витка девальвації гривні.

Котирування гривні до “американцяі” на валютному ринку продовжують знижуватися. Цього тижня долар в обмінниках пробив психологічну позначку в 25 грн і підібрався до 26. Черговий антирекорд. Також інфляція почала активно реагувати на зростання вартості за комунальні платежі, плюс з вересня ще піднімуться ціни на електроенергію. На жаль, гривня підібралася до такого рівня, за яким вона не може залишатися з простої причини: подальший обвал гривні дуже погано відіб’ється на економіці країни і може викликати гіперінфляцію. У 90-ті роки ми це вже проходили. І “веселуха” ще не почалася. Дефіцит бюджету і боргове навантаження продовжують зростати. Немає й зростання податкових надходжень.

Так, у девальвації дійсно буває потреба для створення за певних умов цінових конкурентних переваг. З іншого боку, девальвація виявилася дуже небезпечною для української банківської системи, де сформувалася величезна негативна валютна позиція. Хоча і є плюси від девальвації гривні, але не все так вже й безперечно з її результатами. Ряд експертів вважає, наприклад, що девальвація, якщо брати її сукупний вплив на економіку України, завдає більше шкоди, ніж користі. Судіть самі. Девальвація допомагає збільшувати експорт тільки тоді, коли товари і послуги дешевшають, а люди купують більше. Такою є економічна логіка валютних війн, коли країна-продавець намагається відібрати бізнес у сусіда. Але останнім часом ця теорія, схоже, все більше розходиться з практикою.

З огляду на це слід зазначити, що вплив девальвації на експорт насправді не такий великий, як на імпорт. Адже імпорт скорочується внаслідок зміни внутрішніх цін значно швидше, і він же створює основний ефект на економічне зростання. Проте саме тому має сенс обговорювати проблему доступності або ж обмеження виробничих потужностей з імпортозаміщення. До речі, зараз у нас немає таких можливостей і потужностей. Ба більше! Попит на імпорт стрімко падає, тому що наші люди просто скорочують витрати, які раніше витрачали на імпортні товари.

А от якщо б на українському ринку був потенціал конкурувати за якістю, зокрема з європейськими виробниками, тоді б можна було заявляти, що девальвація гривні – це зростання наших конкурентних переваг. Але поки що це, на жаль, не так. Зараз від зниження курсу гривні насамперед страждають ті сектори української економіки, які орієнтовано на масштабний попит і які залежать від імпортних комплектуючих.

В Україні пряма залежність ціни і попиту фактично перестала працювати. Про це, до речі, говорить і дослідження Світового банку, засноване на аналізі 46 розвинених економік. Згідно з отриманими даними, у період з 2002 по 2012 рр. ефект девальвації стосовно експорту працював вдвічі слабкіше, ніж у період з 1996 по 2003 рр., а окремо в економіці, що розвивається, ослаблення національної валюти взагалі не давало ніяких переваг.

Результатом такої стратегії ставав не перерозподіл фіксованого обсягу світової торгівлі від лідерів до аутсайдерів, а його скорочення. Це своєю чергою викликало спад глобальної економіки і як наслідок – падіння споживання. Оскільки експорт набагато більш чутливий до зовнішнього попиту, ніж до обмінного курсу національної валюти, то ефект, що досягається, був прямо протилежним очікуванням. Причому найменше девальвація вигідна тим, чиї товари і послуги номіновано в доларах США, оскільки їх єдина конкурентна перевага – це зниження внутрішніх витрат.

Ось чому, впустивши зараз гривню, не можна далі підживлювати грошовий потік тільки за рахунок друкарського верстата. Ба більше. Саме свобода безконтрольної емісії гривні – це одна з найбільш небезпечних свобод. Тому нашим фінансовим властям треба насамперед подбати не про девальвацію гривні, а про залучення приватних інвестицій, наприклад, на внутрішньому ринку спільного інвестування. Саме внутрішні заощадження фінансово заможних громадян мають стати найважливішим джерелом “довгих” грошей.

Справедливості заради треба визнати: єдине, що дійсно вдасться владі, впустивши гривню, – це скоротити імпорт, і як результат – отримати оздоровлення балансу поточних рахунків. Користуючись цією ситуацією, Кабміну Гройсмана треба оперативно створювати механізми фінансування економічного оздоровлення та модернізації підприємств. Це особливо важливо зараз, коли треба компенсувати дуже низьку активність приватних інвесторів, наприклад, організовувати проектне фінансування з участю НБУ. Але чи вистачить компетенції це правильно робити?

Водночас як наш прем’єр-міністр випромінює з екранів телевізорів сліпучий оптимізм, все більш важливим стає індикатор економічних перспектив для України — поведінка тонкого-тонкого шару середнього класу, який ще ледь зберігся, а саме як ці фінансово заможні люди чинять зі своїми заощадженнями. Залишають в Україні або виводять за кордон? Думаю, відповідь зрозуміла: заможні українці голосують ногами, і їхні голоси явно не на користь гривні, курс якої вже незабаром буде набагато нижче сьогоднішніх тривожних рівнів.

І що змінилося зі зміною Яценюка на Гройсмана?! Ані позичати гроші в МВФ, ані обслуговувати борги легше не стало. Негативне сальдо, що зростає, як пилосос висмоктує з економіки України валютні кошти і продавлює курс гривні. А щоб утримати ситуацію, потрібні нові кредити, яких немає. Загострюється і шириться проблема безробіття. Звичайно, реальні наслідки кризи нам ще належить повною мірою відчути до кінця 2016 р. У зв’язку з цим дуже запам’ятав слова одного мого знайомого, нещодавно ним вимовлені: “Такий уряд дуже потрібен був Україні. Судячи з усього, міністри залишили нам тільки два виходи з цієї великої кризи – поганий і дуже поганий”.

Олександр ГОНЧАРОВ, директор Інституту розвитку економіки України

Джерело: ua.112.ua

Коментарі
kazmetal l.com