ІСТОРИЧНА МІСІЯ

Гість редакції Ірина СУШКО, координатор Національної платформи громадянського суспільства Форуму Східного Партнерства (НПГС ФСхП), у цьому статусі вперше спілкується з нашим кореспондентом про проблеми та перспективи посилення ролі української спільноти в розбудові держави після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

– Завершується перший рік Вашої каденції як координатора НПГС ФСхП. Що Вам спричиняло труднощі, що хотілося б змінити?

– По-перше, рік виявився, з одного боку, випробуванням через те, що для підтримки будь-яких ініціатив Національна платформа мала нуль фінансування. Також вона кричущо потребує нових документів. Нині регулюють діяльність платформи статут і меморандум. Більше жодних політик, жодних інших документів не існує. І коли ми з керівним комітетом намагалися, наприклад, вирішити питання, які стосувалися активності окремих членів або їх, можливо, певної поведінки, яка навіть підштовхувала до позбавлення їх членства, то загалом ми зрозуміли, що для цього немає навіть нормативних механізмів, не те що правових.

Чому? Бо всі зміни, що стосуються або ж прийняття членів, або ж позбавлення їх членства та інших структурних питань, можливі лише за умови внесення змін до статуту. А коли їх можна вносити? Лише на щорічній конференції. Тобто ми усвідомили, що всі ті речі, які сформовані у 2009 році нашими колегами і на той час були абсолютно прогресивними, які дозволяли існувати платформі, то нині їх явно недостатньо. І ми опинилися в такому замкненому колі, бо можемо змінити суттєво якісь речі, лише дочекавшись національної конференції, яка буде в жовтні.

Я пропонувала розібратися в ситуації на керівному комітеті, бо все-таки певні важелі впливу він має  і може продукувати прогресивні ідеї, але не завжди готовий їх послідовно доводити до завершення. Тому що нам у цьому сенсі насправді бракувало, можливо, підтримки членів платформи, можливо, іншої якоїсь ресурсної допомоги. Понад чотири місяці не було комунікаційного менеджера, тому навіть відіслати якесь звернення і відслідкувати його долю дуже складно. Це доводиться робити мені або комусь із колег, які в принципі не повинні цим займатися.

Керівний комітет вирішив підготувати певні  ідеї, які ми винесемо в жовтні на конференцію. Сподіваюся, що ці ідеї будуть підтримані. Йдеться про зміни до статуту, і ми навіть брали консультації в юристів, як краще це зробити. До речі, вони спочатку сміялися, коли прочитали цей статут, мовляв, він не має юридичного статусу. По суті, це якийсь клуб друзів, фахівців, експертів – як хочете. Тобто якщо ви будете вносити якісь зміни, то жодної юридичної відповідальності ви не несете. Але якщо поважаєте своїх членів, то мусите з ними спочатку порадитись, а тоді належним чином запровадити. Тож ми вирішили перенести вирішення на жовтень, щоб усе було правильно.

Наші конкретні продукти сьогодні – це звернення, заяви про актуальні проблеми з правами людини або ж у сфері просування реформ. Втім нам бракувало проведення заходів, як це було під час каденції моїх попередників. У них була фінансова підтримка платформи, діяв проект, що давало можливість організовувати школи для журналістів, поїздки в регіони і  різні заходи, а зараз ми маємо нуль гривень.

Чому ж так сталося? Ще наприкінці минулого року ми дізналися, що у 2016-му має стартувати проект «Громадська синергія», підтриманий Європейською Комісією і спрямований на розвиток двох платформ – громадянського суспільства Україна – ЄС і Національної Східного Партнерства. Передбачалося, що в процесі трирічної діяльності ми, члени обох платформ, самі маємо визначити, чи існуватимуть обидві платформи, чи це стане містком, який нас поєднуватиме, чи навіть залишиться одна з платформ.

Тобто є цікавість, як саме це  станеться, але в цьому є й поле для змін. Ми чекали на те, що проект стартуватиме з травня і на нього передбачатимуться кошти.

Звертаючись до інших донорів, ми отримували відмову, нам говорили, що ви вже маєте Європейську Комісію – які ще вам потрібні гроші? А цей проект існував з початку року, але запрацював лише зараз.

Повертаючись до підсумків, я вважаю, що одним із ключових результатів моєї роботи був минулорічний форум. Київ приймав представників країн-партнерів уперше. Я тоді не була національним координатором, але фактично виконувала такі функції, бо в нас не було зацікавленого національного координатора. І результати того форуму, а  саме – прийняті резолюції, програмні документи, ухвалювались на цей рік. Тобто можна сказати, що ядро для всіх рішень було закладене під час форуму. Іншою важливою роботою стала участь у підготовці платформи до змін,  що проходитимуть у рамках проекту «Громадська синергія». Наразі триває оцінювання діяльності платформи, а у вересні очікується проведення стратегічних сесій, в яких ми (керівний комітет і члени платформи) маємо визначити, куди ми рухатимемось найближчі три роки.

– Можна зробити висновок, що ви є прибічником поєднання двох платформ.

– Я є прихильником спроби попрацювати спільно, бо я справді бачу можливість для цієї синергії, для поєднання зусиль. Я не готова говорити, що одна платформа готова влитися в іншу, але гадаю, що наші зусилля не мають бути розпорошені. Особливо там, де ми чітко бачимо, що є певне дублювання, або дійсно є поле для того, щоб ми могли взяти, скажімо, експертів з однієї платформи і активістів, які адвокатують це ж питання з іншої.

– Вірогідно, це обумовлено тим, що багато людей із НПГМС ФСхП імплементувалися до української частини платформи «Україна – ЄС», розуміючи, що це більш цікава…

– … перспективна?

Ні, таки цікава структура, але вона відповідає більше проблемі реалізації угоди. У цьому зацікавлена певна група людей, яка активно присутня і в одній платформі, і в іншій. 

– Я не зовсім можу погодитися з тим, що платформа громадянського суспільства («Україна – ЄС» – Прим. ред.) є більш цікавою. Не треба забувати, що вона створилася саме на базі УНПГС ФСхП, де досі, за всієї моєї поваги до колег, відбуваються певні рухи на узгодження між партнерами зі сторони Європейського Союзу і українською стороною.

Ми всі пам’ятаємо, що майже півтора року пішло на те,  щоб з’явився формат для співпраці зі стороною-партнером від Європейського Союзу. Тоді як НПГС має достатньо усталену форму співпраці. Тут якихось потрясінь немає,  навпаки, є хороший бекграунд, хороша історія, причому є своя історія успіху, чого ще немає в ПГС «Україна – ЄС», де поки що немає впізнаваного і визнаного продукту, який міг би стати фірмовим знаком цієї платформи.

Я нині розглядаю, що ПГС «Україна-ЄС» ще тільки вибудовує своє виразне обличчя, вона ще перебуває в стані розвитку,  в той час це і плюс, і мінус. Отже, НПГС ФСхП, маючи хороший бекграунд і хорошу історію, також має свій мінус. Це – певна стагнація, перебування у стані оновлення. Треба набути нового змісту і форми, а тому і там і там відбуваються зміни. І обидві платформи готові для трансформації.

Отже, щодо синергії, то я це бачу спільним проектом, і якщо дві платформи перебувають у стані готовності до певної модернізації, тоді майданчик «Громадська синергія» дозволить нам у спокійному ритмі, без нав’язувань ззовні шукати себе.

– Щиро кажучи, в редакції є певні сумніви, що українська частина громадянської платформи «Україна – ЄС» спроможна до трансформації. Особливо з огляду на те, як формувалася ця платформа. Ми колись навіть писали про це в колонці редактора «Зґвалтована реформа». Вони переслідують поставлені на перше місце її модераторами завдання соціально-економічного характеру, але без вирішення фундаментальних засад формування соціального діалогу. І про це все більше говорять різні суб’єкти громадянського суспільства, є великий сумнів… Тут ідеться про поглинання нацплатформи і втрати тієї потенції, яка була набрана нею за роки її існування.

– Частково я можу поділяти озвучені Вами сумніви, вони обговорюються. І вони будуть ще обговорені під час так званого стратегування, яке заплановане у рамках проекту «Громадська синергія» уже  у вересні чи на початку жовтня, бо саме зараз відбувається оцінка того, що було зроблено раніше, і буде визначено разом із керівництвом обох платформ та із залученням їх членів (можливо, не всіх, але вони будуть певним чином відбиратися).

Відповідно ми будемо говорити про ці ризики. Тобто у будь-якому стратегуванні є етапи: оцінка, обговорення слабких/сильних сторін, обговорення того, як ми бачимо рух уперед і однозначно – ризики. А обговоривши ризики, будемо розуміти, як нам краще на них відповісти.

Так, мушу визнати, що в обох платформах є слабкі і сильні сторони, як ви правильно зауважили, є колеги, які входять до складу обох платформ…

– Вони не просто є, а їх багато, і там і  там вони прагнуть посісти ключові ролі…

– Так, і ви знаєте, що ЄС буде присутній в цьому проекті достатньою мірою як третя сторона, і буде присутній Міжнародний фонд «Відродження», що здійснюватиме керівництво даним проектом. Тому роботу зімітувати не вдасться, не вийде, грубо кажучи, поглинути когось, тому що цей процес перебуватиме під мікроскопом з різних сторін.

Крім того, залишаються партнери із секретаріату ФСхП.  Цілком можливо, що з’являться нові гравці, оскільки цей процес буде дуже прозорим, він буде публічним максимально, тож це може стати інструментом, який сформує таке поле, на якому не зможуть спрацювати обговорювані нами ризики.

– Як воно може бути прозорим, коли воно до цього часу не є таким. Тривають обговорення, напрацювання, а громадянське суспільство цього не знає. І головне, немає можливості брати у цьому участь, бо навіть керівники окремих робочих груп, на прохання надати додаткову інформацію, використовують такий шаблон: це – робочі питання, питання керівного комітету, і коли настане час – вам розкажуть…

– Я назвала ті інструменти, які можуть сприяти мінімізації певних ризиків.

– Я спробую Вам допомогти для аргументації, адже головні модератори української частини платформи «Україна – ЄС» поглинають колег у царині своєї спільноти. Йдеться про сторону роботодавців, яка функціонує як картельно-олігопольна система,  і абсолютно не відповідає вимогам до інститутів громадянського суспільства, і меншою мірою так само себе поводить профспілкова сторона. Звідки Ваша впевненість, що вони відмовляться поглинути і НПГС ФСхП з високою якістю політтехнологічних заходів, і, зрештою, перейти в режим ще більшого обслуговування великого бізнесу і пострадянських профспілок.

– Якби в мене не було впевненості, то взагалі не варто бути координатором. Це по-перше. По-друге, я назвала ті інструменти, які сьогодні закладаються, вони будуть розвинені під час роботи, можливо, наглядової ради або буде інший орган, до якого входитиме керівництво обох платформ. Інакше кажучи, майданчик, на якому ми зможемо спілкуватися впритул один з одним за участю представників сторони ЄС і громадськості.

Цей інструмент буде достатньо публічним. Це дасть сподівання, що процес розвиватиметься не під тиском тієї чи тієї платформи, а достатньо органічно. Буде відбуватися тісна комунікація. Я вірю в членів платформ, зокрема НПГС ФСхП, які мають певний потенціал і досвід в обстоюванні своїх інтересів. І як приклад – обстоювання Угоди про асоціацію з ЄС.

Незважаючи на те що зараз простежується певна пасивність і стагнація, вірю, що коли відбудеться стратегування, члени  платформи братимуть у цьому участь і процес активізується.

– А як же брати участь на цьому етапі? Адже сформується абсолютно адміністративний принцип координації роботи.

– Ні, вже зараз є анкета, яка була розіслана членам платформи на Google-груп, в якій запропоновано оцінити цей проект, щоб члени могли висловитися щодо першого зрізу – першого етапу аналізу оцінки роботи платформи. Була ще одна анкета – гендерна, про яку я так наполегливо нагадувала членам. Це теж був елемент оцінювання того, куди рухатиметься платформа, чи потрібні їй ці питання, чи хоче вона ними займатися.

Зараз йдеться про текстовий режим, який у вересні завершиться реальним стратегуванням, куди будуть запрошуватися і представники обох керівних комітетів. Я не знаю, як здійснюватиметься відбір серед 185 організацій і узгоджуватися з міжнародним фондом та іншими партнерами, та ми точно знаємо, що забезпечимо участь членів платформ. Хтось буде відповідати через Google-групу, хтось безпосередньо запрошуватися. Переконана, що ми зможемо надати такі майданчики, щоб ніхто не зміг сказати, що його думку не взято до уваги.

– Дозвольте зауважити. Саме НПГС ФСхП – і це може бути її історична місія – слугуватиме для формування нового світогляду щодо розвитку громадянського суспільства. Лише мотивуючи громадян до інституалізації, на наступному етапі виникне можливість структуризації громадянського суспільства, і потім певною мірою консолідації цих інститутів за сферами їх діяльності для контролю за діяльністю державних інституцій.

 

Коментарі

kazmetal l.com