НЕПЕРЕСІЧНА ПОДІЯ В ІСТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Нещодавно підписана Генеральна угода, якої не було майже п`ять років. Новий Уряд  зумів всього за чотири місяці вивести переговори на фінішну пряму. Та в історії національного соціального діалогу ще не було такої ситуації, як цього разу, щоб після підписання Угоди представники репрезентативних профспілок, які лишились за межами цього важливого переговорного процесу, публічно заявляли про її нелегітимність. З цього приводу на запитання редакції відповідає міністр соціальної політики Андрій РЕВА.

Андрію Олексійовичу, як Ви прокоментуєте заяву незалежних профспілок про нелегітимність підписаної нещодавно Генеральної угоди?

Підписання тристоронньої Угоди в історії сучасної України було непересічною подією. Попередні угоди були двосторонні, але коли переговори ведуть три сторони, добиватись консенсусу завжди важче, тому, звичайно, переговірний процес був непростий. Чотири роки, які нас відділяють від попередньої угоди, багато про що говорять. Але, розуміючи всю складність цього процесу, ми розуміли, що угода можлива лише тоді, коли є довіра. Потрібно було не тільки задекларувати якісь наміри, але й переконати партнерів по діалогу, що це не просто бажання, а що конкретні наміри мають бути втілені в конкретні рішення. І чотиримісячна наполеглива робота дала свій результат.

Якщо ви переглянете операційний  план Уряду, то побачите, що це завдання було поставлено перед Міністерством соціальної політики: активізувати діалог і досягнути угоди з профспілками і роботодавцями, оскільки це є найбільші структури громадянського суспільства, які репрезентують найбільшу чисельність наших громадян.

При всій моїй повазі, але ті, хто об’єднує людей за професійною ознакою, за бажанням вирішувати соціально-економічні питання, вони об’єднують людей різних національностей, різного віросповідання, різних поглядів, адже економічні питання є більш широкою базою для об’єднання. Тому досягнути згоди з найбільш представницькими органами громадянського суспільства – це було головне завдання Уряду. Я сподіваюсь, що ми його виконали. Тим більше, що цей процес  не був легкий, і сторони, з якими ми вели діалог, не були єдині. До їх складу входили такі профспілкові об’єднання, які мали свою позицію. І перш ніж щось зробити і підписати цю угоду, вони повинні були досягнути консенсусу всередині – і організація роботодавців, і спільного представницького органу профспілок, тому цей процес був складний, але він закінчився успішно.

Якщо хтось щось сьогодні ставить під сумнів його легітимність, то це його особиста думка. Я не можу коментувати їхню позицію, але думаю, що більшість, яка була представлена сторонами,  свідчить про те, що Угода абсолютно легітимна. Більше того, вона вперше була схвалена Урядом шляхом прийняття відповідного розпорядження, зараз її зареєстрували, і вона є чинним нормативним документом, і є обов’язковою до виконання всіма учасниками і підписантами. І на сьогодні ми працюємо над практичним втіленням її положень у реальність. Головний документ, який повинен відображати досягнуті домовленості, – це проект державного бюджету на наступний рік. Якщо ви подивитесь і проаналізуєте його зміст, то побачите, що він якраз і базується на домовленостях, досягнутих із профспілками і роботодавцями.

Можна зробити висновок, що не угода після бюджету, а бюджет на підставі Генеральної угоди?

Ми виходимо з того, що спочатку потрібно домовитись: ринок праці, оплату праці, соціальні стандарти, а потім домовленості  втілили вже в норму закону. Я вважаю, що ми пішли правильним шляхом: не віз попереду коня, а кінь біля дишла. Тобто ми домовились, внесли бюджетну резолюцію і далі продовжуємо працювати, тому що це не останні законотворчі ініціативи Уряду, які ми хочемо внести в розвиток положень цієї Угоди.

Профспілковий спільний представницький орган відмовив Федерації профспілок працівників малого та середнього бізнесу прийняти їх до складу Спільного представницького органу з метою подальшого підписання Угоди.

Я не можу коментувати події, які відбуваються в стані наших партнерів, це внутрішня їхня процедура, так само, як і сторони роботодавців – вона повинна діяти в межах законодавства, і втручатися одній стороні в діяльність іншої, мені здається, що було б не правильно. Є все-таки судові, законодавчі органи, є механізм розв’язання конфліктів, але якщо одна зі сторін переговорів буде втручатися в справи іншої, то принцип рівноправ’я, автономії буде порушено.

Якщо ми візьмемо аналогічний  приклад взаємовідносин між Росією та Україною. У нас відбувались певні події, які не сподобались керівництву сусідньої держави, і вони вважали себе в праві відібрати у нас Крим і розв’язати війну – вони тим самим порушили наш суверенітет. Ми розуміємо, що коли у тебе є сусід, у нього можуть бути різні проблеми всередині його домогосподарства, сім’ї, і коли ми втручаємось і намагаємось йому допомогти у вирішенні якихось конфліктів, то це виглядає не зовсім правильно з огляду на те, якщо нас про це не просять. От якби нас попросили і була згода усіх сторін, щоб ми були арбітром – то це інша справа. А якщо ми не чуємо таких прохань і бачимо, що там відбуваються якісь процеси, то втручатися з власної ініціативи було б не правильно.

Україна є членом Міжнародної організації праці, а стаття 11 Конвенції №87, ратифікованої Україною, говорить, що «кожний член  Міжнародної  організації  праці,  для  якого  ця Конвенція набула чинності,  зобов’язується вжити всіх потрібних  і відповідних заходів,  щоб гарантувати працівникам  і  роботодавцям вільне здійснення права на організацію». Тож йдеться не про втручання, а про ініціацію консультування для того, щоб налагодити і забезпечити соціальну злагоду і серед партнерів.

 Коли двоє сваряться, третій може втрутитись, якщо вони не проти цього, інакше вони можуть об’єднатися  проти цього третього і йому будуть не переливки.

Насправді, держава повинна забезпечити законодавче поле для того, щоб працювали всі. І скарги від будь-кого про те, що держава в особі Міністерства соціальної політики та ін. перешкоджає їхній діяльності,  поки що ні на міжнародному, ні на внутрішньому рівнях не висловлювались. А те, що хтось з’ясовує стосунки, – це природно, тому що конкуренцію ніхто не відміняв, у тому числі і в сфері громадської діяльності. Борються собі люди – головне, щоб ця боротьба була на користь іншим учасникам процесу, а саме – спілчанам, тому що, коли пани б’ються, у мужиків чуби тріщать, – щоб цей процес із приказки не реалізувався в нашій країні. Тому ми дуже спокійно і толерантно ставимось до усіх і закликаємо лише до одного: до порозуміння, до злагоди і до знаходження консенсусу. Так, як ми вели переговори по Генеральній угоді, нікому нічого не нав’язуючи, винятково шляхом діалогу – мені здається, що всі сторони процесу повинні знаходити консенсус і злагоду в себе всередині – це їхній обов’язок.

Вкрай важливо, щоб зясування стосунків не позначалось на членах організацій, які потерпають від цього зясування. Як би Ви як міністр соціальної політики поставились до того, щоб «потерпіла» сторона профспілок виявила бажання приєднатися до Угоди?

Щоб приєднатися до підписантів, вони повинні приєднатись з боку якоїсь сторони. Зрозуміло, що вони не можуть приєднатись з боку Уряду або з боку роботодавців. А щоб приєднатись з боку профспілок, вони повинні домовитись з іншим представницьким органом. Іншого шляху немає. З іншого боку, якщо вони не домовляться, то вони повинні взяти Угоду, яка є, і виконувати, і це теж варіант. Грубо кажучи, ви вже зараз не вплинете на підписану угоду – вона вже є.

Можна домовитись із трьома сторонами і можливо внести якісь корективи?

Але це тривалий процес, потрібно мати серйозні підстави для того, щоб розпочинати процедуру, яка вже закінчена,  і для того, аби сказати: дивіться, які серйозні вади, потрібно негайно усувати, бо це матиме катастрофічні наслідки. Я на сьогодні не чув жодної серйозної критики по змісту Угоди. Ми маємо скаргу, що хтось когось не допустив і не прийняв у свої ряди і не дав можливості підписати – такі факти є, але сам зміст Угоди на сьогодні не критикує ніхто.

Відомо, що «ображені» профспілки начебто позиваються до профспілкової сторони та Кабміну щодо представницької невідповідності підписанта кількості профспілок, на які вона поширюється?

Якщо вони не підписали Угоду – можуть її не виконувати. Угода поширюється на ті сторони, які перебувають під впливом сторін-підписантів. Якщо вони вважають, що норми цієї Угоди їм не підходять і вони її не підписували, можуть її не виконувати. Але ті структури, які перебувають під впливом підписантів, – зобов’язані це робити. Навіщо судитись? Щоб сказати, що ми не будемо виконувати Угоду, – не виконуйте.

Щоб визнати Угоду нелегітимною.

Ви пішли купили квартиру, я ваш сусід і ви мені не подобаєтесь – я подаю в суд, а ви кажете, яке ви відношення маєте до цієї квартири. Це досить дивна ситуація. Не подобається Угода – не виконуй. Навіщо судитись.

 У цьому зв’язку питання щодо участі в соціальному діалозі Федерації профспілок працівників малого та середнього бізнесу – в Угоді про малий та середній бізнес взагалі не йдеться.

У мене просте запитання у відповідь: що таке профспілка? Профспілка об’єднує людей найманої праці. Коли ми говоримо про підприємців – хто такий підприємець? Це самозайнята особа. Тому, якщо ми говоримо про профспілку, то вона об’єднує найманих працівників. Якщо у вас є договір – ви наймана особа. Якщо у вас договору нема – ви самозайнята особа, ви підприємець. Кого об’єднує профспілка підприємців – вона об’єднує роботодавців, тому що у того ж малого підприємця можуть бути наймані працівники. Підприємець не може мати дві іпостасі. Підприємці ближчі до роботодавців. Коли вони самозайняті, але використовують найману працю, – все одно їх не можна вважати профспілкою, виходячи з того, що ми розуміємо під словом «профспілка». Об’єднались – і слава Богу – працюйте, якщо у вас є бажання.

Коментарі

kazmetal l.com