ЩОДО СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ У м. КИЄВІ

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (надалі – Закон)

У тому числі і стосовно плати за землю, яку віднесено з 2015 року до місцевого податку у вигляді Земельного податку (ЗП), що стягується з власників земельних ділянок та їх часток (паїв), і постійних землекористувачів, а також як Орендна плата за користування земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній або державній власності, що обраховуються на підставі даних Державного земельного кадастру (ДЗК).

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують ЗП з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 287 ПКУ). При цьому:

-при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких вони розташовані, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ);

– власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст.287 ПКУ).

Виходячи з судової практики 2015 року, власники нежитлових приміщень у багатоквартирному жилому будинку оскаржували податкові повідомлення-рішення щодо ЗП з підстав відсутності об’єкта оподаткування. Платники посилались на відсутність у ДЗК даних щодо реєстрації права власності на земельні ділянки під такими приміщеннями.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дані державного земельного кадастру — сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Однак, у Постановах Верховного суду від 07.07.2015 та 02.12.2015 року висловлена позиція, що незважаючи на те, що суб’єкт господарювання не зареєстрував права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями (лише у багатоквартирному жилому будинку), виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, обов’язок зі сплати ЗП виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, обов’язок сплачувати ЗП виникає з дати оформлення права власності або користування такою земельною ділянкою, а в разі коли земельна ділянка знаходиться під нежитловим приміщенням у багатоквартирному жилому будинку — з дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно. Суб’єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації такого права.

Відповідно до положень ПКУ базою оподаткування є (ст. 271):

– нормативна грошова оцінка земельних ділянок (НГОЗД) з урахуванням коефіцієнта індексації;

– площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Щодо ставки розміру ЗП, то ПКУ встановлює лише її граничний розмір (ст.ст. 274, 277 ПКУ):

– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено — не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки;

– для сільськогосподарських угідь — не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;

– для земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) — не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки;

– для земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів — не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Ставка ЗП по м. Києву встановлена рішенням Київської міської ради (КМР) «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 року №242/562, у редакції від 28.01.2015 року (далі – Рішення). Відповідно до п. 5 Додатку 3 Рішення встановлено наступні ставки земельного податку:

  • за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, встановлюється в розмірі 1% від їх НГОЗД;
  • за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки.

НГОЗД розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідного органу місцевого самоврядування та офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

НГОЗД  розташованих у межах м. Києва затверджена рішенням КМР «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» прийнято 03.07.2014 № 23/23 (далі – Рішення №23/23) та оприлюднено в газеті КМР «Хрещатик» від 11.07.2014 № 97, яке введено в дію з 01.07.2015 року на підставі змін до нього, що затверджені рішення КМР від 10.12.2014 №565/565 «Про введення в дію рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»

Проведення НГОЗД є обов’язковим, відповідно до Закону України «Про оцінку земель» (ст. 13), а періодичність її проведення — не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18).

Коефіцієнт індексації НГОЗД, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розраховується відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПКУ:

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації НГОЗД, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, за величиною індексу споживчих цін попереднього року без застосування його від’ємного значення і застосовується кумулятивно залежно від дати проведення. НГОЗД.

Київська міська державна адміністрація не пізніше 15 січня поточного НГОЗД року має забезпечувати інформування центрального органу виконавчої влади, власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію (п. 289.3 ст. 289 ПКУ).

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 101,0 %. Таким чином, індексація НГОЗД на 2017 року становить 1,01.

У 2016 році величина коефіцієнту індексації НГОЗД збільшилась на 12,8% порівняно з 2015 роком, що призвело до значного збільшення розміру земельного податку.

Однак, не лише збільшення коефіцієнту індексації НГОЗД призвело до значного «подорожчання» ЗП у 2016 році. При перерахунку НГОЗД по м. Києву в формулі  розрахунку рішенням КМР було збільшено базову вартість 1 м² землі на 40%  та була врахована індексація оцінки, що становила 43%.

ПКУ закріплено також пільги для фізичних та юридичних осіб (ст.ст. 281, 281 відповідно) щодо сплати земельного податку. Так, від сплати ЗП звільняються фізичні особи, а саме (п. 281.1 ст. 281 ПКУ): інваліди І і ІІ групи; фізичні особи, які виховують 3 і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (п. 281.2 ст. 281 ПКУ):

– для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;

– для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, в селищах — не більш як 0,15 га, в містах — не більш як 0,10 га;

– для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;

– для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;

– для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Від сплати ЗП звільняються і деякі юридичні особи (ст. 282 ПКУ): санаторно-курортні, оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів; бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування (ССО), встановлено особливий порядок справляння ЗП. Приписи пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ визначають, що платники єдиного податку (ЄП) звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо податку на майно (в частині ЗП), за умови що такі земельні ділянки використовуються для провадження господарської діяльності.

До листопада 2015 року, судова практика була на стороні суб’єктів господарювання, які є платниками ЄП, та податкові повідомлення-рішення зі сплати ЗП були скасовані.

Однак, Постанова Верховного суду України від 24.11.2015 року змінила ситуацію. Постановою закріплено позицію, згідно з якою у значенні наведених норм права ССО не звільняє суб’єкта господарювання від виконання податкових зобов’язань зі сплати податків, а запроваджує інші умови та порядок їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати ЗП за зазначеною системою оподаткування є те, що суб’єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Тобто, на суб’єктів господарювання, які є платниками ЄП та діяльність яких полягає у наданні в оренду й експлуатації власного чи орендованого нерухомого майна, за умови не здійснення своєї діяльності саме за місцезнаходженням положення пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ не розповсюджується.

На сьогодні є індивідуальні податкові консультації ГУ ДФС у м. Києві для юридичних осіб та судові рішення відмінні від позиції Верховного суду України.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність — це діяльність суб’єкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, на практиці ситуація із застосування положень пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, як підстави для звільнення суб’єктів господарювання від сплати ЗП є неоднозначною.

Відповідно до порядку обчислення ЗП (ст. 286 ПКУ) центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому КМУ.

Платники землю земельного (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п. 287.7 ст. 287 ПКУ).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).

До прийняття змін ПКУ містив в собі чіткі ставки та коефіцієнти в залежності від кількості населення та виду земельної ділянки.

Підготовлено головою Громадської ради при ГУ ДФС у м. Києві

Іриною НАРАЄВСЬКОЮ

Коментарі
kazmetal l.com