«РЕАНІМАЦІЯ» СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ

Саме словом «реанімація» хотілось би охарактеризувати процеси, що відбуваються в царині вітчизняного соціального діалогу. Адже це стосується нагальності і взаємодії усіх його сторін: урядової, профспілкової та сторони роботодавців. Як мінімум, таке враження

Тема діалогу особливо актуальною стала після підписання Угоди про Асоціацію Україна-ЄС. На її виконання, ще у 2015 році, відповідно до положень Угоди за прототипом Європейського соціально-економічного комітету ЄС (ЄСЕК), було створено Платформу громадянського суспільства Україна-ЄС.

Слід зазначити, що ЄСЕК, що входить до Платформи від ЄС, представлений профспілками, організаціями роботодавців та громадянським суспільством. В той само час, в країнах ЄС, на засадах принципів задекларованих в Конвенціях Міжнародної Організації Праці, функціонує і цивілізований соціальний діалог, який в Україні також культивується.

Тут мова йде про так званий трипартизм (роботодавці-профспілки та уряди, покликані через регуляторну політику забезпечити баланс інтересів між основними суб’єктами соціально-трудових відносин). Саме тому національні державні інституції як виконавчої, так і законодавчої влади, відповідальні за виконання постанов Угоди, приділяють особливу увагу європейській практиці ведення діалогу в царині соціально-трудових відносин.

Відчули таку потребу і соціальні партнери. Тож і не дивно, що про необхідність відновлення соціального діалогу, насамперед на національному рівні, нині не говорить хіба що лінивий.

Тема в тренді як на державному рівні, так і на чисельних форумах, конференціях, семінарах та круглих столах за участі представників не лише партнерів урядової сторони національного рівня, а й інституцій громадянського суспільства. У цьому є певна колізія. Відповідно до чинного законодавства, під категорію громадськості підпадають навіть неприбуткові експертні та аналітичні угрупування та містечкові громадські організації без будь-якого членства, історії діяльності і можливостей. За таких обставин за участь у соціальному діалозі посилилась конкуренція між його класичними партнерами та громадянським суспільством за форматом 3+1 (урядова сторона, роботодавці та профспілки плюс третій сектор). Тим паче, що сторона роботодавців через внутрішні конфлікти навіть не спромоглася визначитись зі своєю кандидатурою на координатора української частини Платформи за ротацією на 2017 рік, поступившись представнику від громадського сектору.

Задля об’єктивного визначення суб’єктної причетності соціальних партнерів до налагодження цивілізованих переговорів з соціально-трудової та соціально-економічної проблематики, вартує з акцентувати увагу на їх прагненні до пошуку компромісів у взаєминах. Та чи не найбільш успішною в реалізації своїх конституційних повноважень щодо взаємодії з партнерами виявилась урядова сторона.

Безумовно, цьому сприяла яскраво виражена боротьба між «репрезентативними» і новітніми профспілками, а також і між «репрезентативними» учасниками сторони роботодавців на національному рівні за їх визнання урядовою стороною. Тож до теми репрезентативності, вірогідно, ще доведеться повертатися.

Проте урядовій стороні респект. Генеральна угода на 2016-2017 роки підписана. Уряд знайшов порозуміння майже з усіма репрезентативними профспілками. Як бачимо з матеріалів цього номеру журналу, переформатувався і Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні, що, маємо надію, сприятиме поліпшенню діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР), у тому числі і в інтересах малого та середнього бізнесу, відлученого до тепер від соціального діалогу.

До речі, сторону роботодавців в НТСЕР очолив голова ради Об’єднання організацій роботодавців України Анатолій Кінах.

Коментарі

kazmetal l.com