ДОПОКИ УНПГС ФСхП ПОРУШУВАТИМЕ СВІЙ ВЛАСНИЙ СТАТУТ?..

З 1 вересня 2017 року у повному обсязі набула чинності Угода про Асоціацію Україна-Євросоюз. Національний бізнес отримав можливість працювати на теренах ЄС в алгоритмі вільної  торгівлі. Функціонує безвізовий режим. Українська влада напружено працює над імплементацією євро стандартів в економіку та суспільні відносини.

Населення споглядає з надією на «краще» життя за реалізацією сили-силенної економічних та соціальних грантових проектів «передовим» загоном громадських формувань Української національної платформи громадянського суспільства Форуму Східного Партнерства (УНПГС ФСхП) – контактерів з Брюсселем.

Eastern Partnership

Employer Magazine

Ежемесячное приложение

Выпуск 20 Сентябрь 2017 Партнерский журнал участников социального диалога стран Восточного Партнерства

 

Шлях до Євросоюзу

 

В той само час, голова ЦКК Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність»

секретар об’єднання «Демократичні профспілки України» Олексій КЛЯШТОРНИЙ звертається до керівного комітету УНПГС ФСхП з запитанням:

ДОПОКИ УНПГС ФСхП ПОРУШУВАТИМЕ СВІЙ ВЛАСНИЙ СТАТУТ?..

 

На початку вересня 2017 року організації-учасниці Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства отримали повідомлення про заплановану на 03-04 жовтня щорічну Національну Конференцію УНП ФГС СхП, згідно якого «кількість організацій, які зможуть взяти участь у заході, обмежена (близько 75 делегатів)».

У повідомленні далі йшлося, що «в разі, якщо кількість отриманих заявок на участь буде більшою, Організаційний комітет  проведе відбір учасників, надаючи перевагу тим організаціям-членам, які…» (далі подано певний перелік критеріїв).

З точки зору чинного Статуту Платформи нічого подібного бути ніяк не мало б.

Зокрема, відповідно до пункту 5.3 Статуту УНП ФГС СхП учасник УНП має право: «b) брати участь у роботі Національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (за умови проходження процедури реєстрації)».

Відповідно до пункту 3.3 Статуту УНП ФГС СхП Національна Конференція є однією з основних організаційних форм діяльности Платформи.

Відповідно до пункту 6.1.1 Статуту УНП ФГС СхП «Національна конференція складається з представників ОГС, що входять до Реєстру УНП (по одному представнику від кожної ОГС).»

Також, відповідно до підпункту «с» пункту 5.3 Статуту УНП ФГС СхП «уповноважений представник учасника (має право) обиратися та бути обраним до складу Керівного комітету, в тому числі на посаду Національного координатора та координаторів Робочих груп».

Зрозуміло, що «не відібрана» організація де-факто позбавляється цього права, що й мало місце на практиці зокрема в 2016 році.

Порушення Статуту УНП ФГС СхП у формі протиправного «відбору» якимись анонімами учасників його Національної Конференції мають для УНП ФГС СхП наступні очевидні неґативні наслідки:

1) частина організацій-учасниць штучно «марґіналізується», позбавляючись реальної можливости впливати на функціонування Платформи;

2) «відбір» делегатів НК відбувається якимись анонімними учасниками не передбаченого Статутом «Організаційного комітету», але фактично – за ключової участі членів чинного Керівного Комітету (КК). Отже, члени КК, не несучи за це формальної відповідальности, де-факто мають змогу підібрати делегатів так, як їм це вигідно, щоб отримати заздалегідь прогнозовані підсумки голосування.

Принаймні, саме такою 2016-го року була фактична ситуація у Групі 5 «Соціально-трудова політика та соціальний діалог», яку я мав змогу спостерігати особисто. Принаймні одна організація, братня нам Всеукраїнська незалежна профспілка «Захист праці» не змогла взяти участь у засіданні з виборів координатора Групи, яке проводилось під час Національної Конференції, бо їх повідомили, що їхнього представника «не відібрано». Натомість, більшість учасників засідання складали члени Федерації професійних спілок працівників малого та середнього бізнесу, яку очолює координатор Групи, котрий і був, в результаті, майже одноголосно переобраний на наступний термін.

Профспілка «Народна солідарність» не стала брати участь в цих виборах, аби не легітимізувати своєю участю даний процес.

Хто ж «відбирає» учасників Національної Конференції Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства в рамках процедури, що як ми бачимо явно суперечить Статуту, але фактично практикувалася впродовж кількох останніх років?  У нашому Статуті нічого немає про такий орган, як «Організаційний комітет Щорічної конференції» та його право «відбирати» на неї делегатів. Організації-учасниці УНП ФГС СхП впродовж всіх останніх років ніколи не були повідомлені про персональний склад цього таємничого всемогутнього органу, який де-факто грає вирішальну роль у визначенні політики Платформи.

Процедура «відбору», незрозуміло ким, учасників Національної Конференції УНП ФГС СхП є грубим порушенням Статуту УНП та передбачених ним прав організацій-учасниць.

Неможливо, щоб шестеро членів Керівного Комітету УНП не знали про це. Тим не менше, ніхто з них чомусь досі не підійняв голосу в обороні прав своїх колеґ по Платформі. Чи не тому, що існуюча ситуація їх влаштовує, зокрема з причини, названої мною вище?..

Ситуація, що склалась, є неприйнятною, бо веде до явної деґрадації УНП ФГС СхП, її неспроможности належним чином виконувати покладені на неї в рамцях механізму Східного Партнерства завдання. І це вельми шкодить національним інтересам України в цілому.

Як це відбувається на практиці? – Наведу приклад.

15 грудня 2016 року Єврокомісія та Верховна представниця ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки публікують Спільний робочий документ «Східне Партнерство –  Концентруючись на ключових пріоритетах та конкретних досягненнях», який визначає пріоритети Східного Партнерства на 2017-2020 р.

Форум громадянського суспільства згадується в цьому документі в частині, де йдеться про завдання, яких слід досягти, але жодного разу – в інформації про підготовку даного документу. Понад те, читаючи цей документ як член групи 5 «Соціально-трудова політика та соціальний діалог» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства, я практично нічого не бачу в ньому саме з питань, які найбільш цікавлять нашу організацію та наших партнерів по робочій групі: соціально-трудової політики (1) та соціального діалогу (2). Виходить, що ці питання не будуть у фокусі уваги стосунків між ЄС та східними сусідами впродовж чотирирічного періоду, перший рік з якого поступово близиться до завершення? Чому?..

З дискусії, яку ми мали щодо цього питання в електронній гугл групі УНП, вельми чітко з’ясувалося, що ніхто з Керівного Комітету УНП ФГС СхП, як наші представники у Керівному Комітеті та відповідних Робочих групах всього Форуму (тобто – «на рівні Брюсселю»), не брали будь-якої участи в конкретній роботі над цим стратегічним документом.

Він зродився, як плід суто «внутрішньо-бюрократичної дискусії» між апаратчиками різних «генеральних» та «простих» департаментів всередині бюрократичного апарату ЄС. А громадянському суспільству представлений як уже доконаний факт «до виконання». Отже, усі розмови про «ключову важливість залучення громадянського суспільства до прийняття рішень на ранніх стадіях їхньої розробки» лишаються, на практиці, лише словами: «громадянське суспільство» в реальності грає суто декоративну роль.

Це – безумовний доказ слабкости Форуму громадянського суспільства СхП, який отак просто дозволяє себе іґнорувати. Смію припустити: якщо б у відповідь на такі дії апарату Єврокомісії та єврокомісарів на найближчому саміті у Талліні від Асамблеї ФГС і «Конференції Громадянського Суспільства» була проголошена резолюція їх осудження, а біля входу до місця проведення зустрічі високого рівню з’явились зо дві сотні їхніх делеґатів з транспортантами в якості пікетувальників, то такої зневаги від євробюрократів ми не побачили б ніколи. Але боюсь: якщо лише я сам не поїду до Таліна з транспарантом, то в ролі невдоволених будь-чим ми побачимо там хіба що сповідників супротивників України…

Що ми, як країна та нація, від цього втрачаємо? – Ми втрачаємо істотну частину свого потенційно можливого впливу на політику ЄС.

В цілому, Східне Партнерство є абсолютно унікальним механізмом, який потенційно дає Україні абсолютно унікальні можливості визначати, разом з державами-членами Євросоюзу та державами «східними партнерами», всю «Східну політику» ЄС. Тобто, бути не лише її об’єктом, але й суб’єктом її формування, навіть не будучи, поки що та в найближчій перспективі, членом Євросоюзу.

З боку Швеції та попереднього керівництва Польщі, які свого часу його ініціювали, це був справді ідеалістичний, візіонерський і амбітний проект: в інституціолізованій формі поширити на східних сусідів ЄС ідеалістичний принцип «нічого про нас без нас», який є одним з наріжних каменів інституційних відносин всередині ЄС, але за межами самого Євросоюзу до цього переважно був лише мрією.

Простіше кажучи, йдеться про те, що раз на два роки ми маємо спільний саміт найвищого рівню, на якому спільно визначаємо стратегію своїх відносин на майбутні два роки та потім впродовж цих двох років спільно втілюємо її. Хоча декларація Саміту не є формально-юридично зобов’язуючою, вона є політичним документом, явно всупереч якому інституції ЄС у своїй політиці не можуть піти. Тому наповнення цього документу потужним конкретним змістом – наразі, невикористовувана потенційна можливість України та наших країн-сусідок виходити у відносинах з ЄС за межі «набору домашніх завдань», передбачених додатками до угод про асоціацію. А також, вносити туди власні, відповідні нашим стратегічним інтересам ініціативи, які стосуються майбутнього.

Це амбітне завдання не може на практиці бути розв’язане без громадянського суспільства, бо саме громадянське суспільство, не пов’язане необхідністю «по вертикалі та горизонталі десять разів узгоджувати кожне своє слово» має унікальну можливість бути в рамках Східного Партнерства джерелом ініціатив, спрямованих у майбутнє та голосом громадян держав-членів ЄС і країн-сусідок. Ми є «неформальним голосом» тих, хто (принаймні де-юре та в світі «так має бути!») є кінцевими замовниками політики Східного Партнерства, в той час як представники урядів, Єврокомісії та Європейської служби зовнішніх справ – якраз формальними, леґітимізованими через складні юридичні та політичні процедури, і саме тому – обмеженими у своїй ініціативі речниками тих самих людей. Грубо кажучи, ми маємо можливість говорити від імені України те, чого не може сказати Президент, але… наразі користуємося цим правом далеко не достатньою мірою, як зокрема доводить наведений мною вище дуже важливий приклад Стратегії ЄС щодо Східного Партнерства на 2017-2020 роки.

Поза сумнівом, нам потрібне набагато сильніше представництво, проте воно не може бути сильним, якщо не є демократичним, леґітимним, або «висить на фінансовому гачку» якогось ґрантодавця чи ґрантодавців, бо кожен та всякий ґрантодавець завжли любить «мир, злагоду і красиві світлини», а не жорстке відстоювання національних інтересів України.

Позиція Профспілки «Народна солідарність» та колеґ, які нас підтримали, полягає в тому, що ми хочемо сформувати якраз таке сильне та незалежне представництво, без якого Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства не може бути ефективною. Для цього, як видається, нам для початку потрібно почати поважати самих себе і свій власний Статут…

kazmetal l.com